В Україні бум реклами ринку Форекс. Це міжнародний валютний ринок, учасники якого заробляють на різниці курсів світових валют. Потенційних клієнтів заманюють безкоштовним навчанням та легким збагаченням. Безкоштовний сир з мишоловки —  це кілька сотень гривень на рахунок клієнта, нібито подарунок від компанії. І не всі, хто ловиться на такі оголошення, підозрюють про ризики й те, що можна не лише заробити, а й втратити гроші.

Про це на бігбордах — жодного слова. Навіть дрібним шрифтом. Така реклама розрахована на пересічних українців, які не дуже обізнані з цією фінпослугою. І вони навряд чи матимуть змогу та кошти, щоб боротися з несправедливістю, яка панує на непрозорому ринку.  

В Україні регулюванням ринку Форекс не опікується жоден державний орган. Фрагментарно за ним спостерігає Нацбанк: він наглядає за банками, які надають клієнтам послуги Форексу. А от його різноманітні клуби (переважно неліцензовані брокери) залишаються поза увагою регулятора. Одна з ознак псевдокомпаній — тільки готівковий розрахунок, без банківського переказу. І саме цей сегмент фінансового ринку агресивний на рекламу.

Брокери лукавлять, коли кажуть своїм клієнтам про надання прямого доступу до торгівлі на міжнародному фінансовому ринку на такі інструменти, як валюта, дорогоцінні метали, акції, ф’ючерси. Насправді ніякого доступу до біржі вони не дають і торгівлі як такої не відбувається. Людина думає, що заробляє або втрачає гроші зі свого рахунку, насправді вони лежать у так званому общаку контори. Більшості неліцензованих брокерських контор в нашій країні невигідно, щоб початківець робив прибуткові угоди і виводив гроші з уже їхнього рахунку. Є безліч вивертів, до яких вдається брокер, аби клієнт думав, що втрачає гроші, тоді як вони залишаються у власника контори. Початківець звинувачує себе або ринок, не підозрюючи, що гроші у нього відбирає сам брокер. Те, що клієнт форексної контори бачить на своєму екрані, — це запущена брокером програма, яка візуально ідентична програмі закордонних брокерів з ліцензією. Насправді вона підкоригована програмістами так, що на екран виводяться результати, які вигідні саме брокеру. Щойно трейдер укладає першу угоду, як на його гроші починається справжнє полювання. І боротьба відбувається зовсім не на фінансових ринках.

Нині на Форексі існує кілька механізмів, які дають змогу легально відбирати кошти у клієнтів. Зокрема «запізнення» виконання угоди. Справжній ліцензований брокер будь-яку угоду (купити, продати) зобов’язаний виконувати менш ніж за 1 секунду — одним кліком мишки. А ось брехливий брокер часто виконує угоду 30 секунд, хвилину тощо. Із затримкою. За цей час на екрані з’являються повідомлення на кшталт «ордер у виконанні» або «торговельний потік зайнятий». Понад те, брокер відкриває запізнілу угоду, і трейдер не тільки не дозаробляє, а й починає втрачати гроші.

Псевдоброкери беруть великий відсоток з кожної виконаної операції. Такі комісії значно зменшують заробіток трейдера. Спотворює він і індикатори (фінансові, технічні), якими користується трейдер, що сигналізують про вхід і вихід із угоди. Тому трейдер і зазнає збитків.

Також форексні контори заманюють простих інвесторів (людей з грошима, які не вміють торгувати чи не мають на це часу, але не проти примножити свій капітал) і рекомендують «біржового гуру» (трейдера), у якого показники торгівлі високі та успішні. Радять інвестору віддати свої гроші під управління тому трейдерові за певний відсоток від наторгованого прибутку. Фінал очевидний: після кількох на перший погляд вдалих угод цей горе-трейдер зливає гроші начебто на ринку. Після втрати коштів контора відхрещується від домовленостей і спирає всі гріхи на «біржового гуру»: мовляв, вона тут ні при чім, це було рішення клієнта віддати кошти під управління. Люди втрачають від кількох сотень до кількох десятків тисяч доларів.

Унормувати рекламу форекс-дилерів пропонують у парламенті. Автори зареєстрованого там на початку липня законо?проекту №2208а пояснюють, що більшість компаній, які надають послуги на міжнародному валютному ринку в Україні й знаходять клієнтів завдяки рекламі на її території, не мають відповідних дозволів і ліцензій і не є резидентами України. Вітчизняні клієнти відправляють на закордонні рахунки таких компаній суми, які, за різними оцінками, становлять близько чотирьох мільярдів гривень на рік, з яких не сплачують податки і які зазвичай не повертаються в Україну. А законодавча ініціатива дасть змогу суттєво зменшити неконтрольований відтік валюти за межі країни та унеможливить діяльність шахрайських компаній на форекс-ринку в нашій державі.

Дмитро КОВАЛЬОВ
для «Урядового кур’єра»