РЕКЛАМА
Часто телеролики пропагують сумнівні моральні принципи
Голубий екран дедалі більше нагадує решето з величезними дірками. Чого тільки не просотується в наші оселі разом із хвилями телеефіру! Уявіть собі — ви щойно відчитали своє непосидюче чадо, котре, розбивши чашку, звертає провину на кицьку: «Треба завжди говорити правду! Все одно я довідаюся, як було насправді, й покараю тебе двічі: за шкоду і за брехню! А якщо чесно в усьому зізнаєшся — ніхто тебе не лаятиме!»
Сповнений розкаяння малюк збирається бути слухняним аж до самісінького вечора. Він чемно вмощується перед телеком, аби подивитися казку. І тут починається реклама! Гарненька тітонька запізнюється на роботу і на зауваження сердитого начальника відповідає, що снідала з президентом. Реакція очікувана: «Нічого собі! Ну і як?». У відповідь широка посмішка: мовляв, я вам збрехала і задоволена з того. Викрутилася! Адже насправді йшлося не про поважну особу, а про сир з однойменною назвою. Це знає навіть дитя! Але що там матуся говорила про те, що обманювати негарно?
Тим часом на екрані застрибали малі пінгвінчики: доки сестричка відволікає увагу матері співом, братик тягне ласощі з холодильника. При цьому реакція дорослих цілком поблажлива. «Ого! То інші мами добріші за мою!» — доходить висновку малюк. Після наступного сюжету це переконання стає ще міцнішим. Цього разу шкодливий кіт розбиває таки миску з домашнім сиром. «А що ж ми бабусі скажемо?» — вигукує мама і прикладає пальця до вуст, закликаючи хлопчика промовчати про те, що він бачив. На стіл просто в магазинній упаковці виставляється фабричний продукт. Бабуся задоволена, що онукові смакує. «Шкода, Мурчику не дісталося!» — підтримує мамину гру малий… От вам і виховання.
Добре, якщо мама нашого малюка схаменеться і переключить канал ще до розповіді про те, як очікуючи сувору свекруху, подружжя посипає м’ясо спеціями і запікає в духовці. «Всю ніч курку маринувала?» — прискіпливо цікавиться літня жінка. Молода мовчки схиляє голову. А чому б і не розповісти, що є легший спосіб? Все-таки має бути повага до старості. Це вам не білку дурити написом «Взуття до забуття», аби вона горіхи з лап випустила… Ну і як після того їсти цукерки з ліщиною, так підступно забраною у нещасних тварин?
Тільки одна така рекламна пауза — і летять шкереберть усі виховні моменти. А вони вставляються в усі передачі щопівгодини. Навіть у дитячі.
«Чого не знає Марійка — того не знатиме й Марія», — кажуть про важливість навчати всьому доброму змалечку. А наша Марійка лише за проведені перед телевізором півтори години вже кілька разів переконалася в тому, що матуся її дурить, коли говорить, що обдурювати не можна… Інші це роблять і їм так весело!
Недаремно рекламу називають інформаційним рекетом. Мало того, що вона нахабно забирає наш вільний час, який ми хотіли використати за переглядом улюблених передач чи кінофільмів. Окрім цього ще й пропагує сумнівні моральні принципи. Цікаво, чи з цієї точки зору хтось на телебаченні передивляється рекламні сюжети? Чи підхід єдиний: аби гроші хороші? «І нехай увесь світ зачекає», доки скінчаться заплачені за ролик кошти…
