Як повідомили в управлінні ДСНС у Черкаській області, уже понад 12 тисяч українців з окупованого Криму й території АТО знайшли тимчасовий прихисток на Черкащині, з них 2160 дітей. Звідси у визволені райони виїхало майже дві тисячі вимушених переселенців. Найбільше (понад 3 тисячі) проживає в обласному центрі, в Умані та Смілі, а також у Черкаському та Шполянському районах. Чи забезпечені вони житлом та роботою?

Відповіді на ці та інші запитання нам допомогли знайти і самі переселенці, й працівники обласного координаційного штабу по роботі з тимчасово переміщеними громадянами. У штабі працюють 27 організацій, серед яких обласна рятувальна служба, соціальні служби, товариство Червоного Хреста, громадськість та волонтери. Початковим розселенням та забезпеченням переселенців опікується обласний контактний центр. Його працівники щодня приймають багато дзвінків, вирішують десятки різноманітних проблем.

Помешканнями забезпечені всі

Головне, що без житла ніхто з переселенців не залишився. Частина з них забезпечена індивідуальними помешканнями, а ще людей розселили у гуртожитках, санаторіях, готелях та інтернатних закладах. Хтось винаймає житло, а його вартість оплачує за державні кошти. Когось селять у житлові або переобладнані під житлові споруди комунальної власності (гуртожитки, санаторії, амбулаторії, дитячі табори), комусь надали житло в селі, адже там багато покинутих будинків, у яких уже 10 років ніхто не живе, а власники не повертаються.

Допомагають і небайдужі черкащани — дехто з них навіть знімає з продажу свої будинки і надає їх переселенцям, беручи на себе всі комунальні платежі. Нині, як повідомили в штабі, для розміщення переселенців на території області підготовлено ще 8 об’єктів, у яких можна розмістити 25 осіб. Зараз є резерв на 82 місця.

Із приходом холодів, окрім безгрошів’я та «трудової» невизначеності, у переселенців з’явилася ще одна життєво важлива проблема — боротьба з холодом. Там, де немає центрального опалення, люди рятуються пічками, а з підвезенням дров їм нині допомагають лісники.

— В області проводять санітарну вирубку лісу та зачистку лісопосадок. Дрова, отримані так, направлять на потреби переселенців, — розповів перший заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Горда. — Забезпечують переселенців матеріалами для опалення централізовано. Райони направляють в центральний обласний штаб заявку на необхідну кількість дров і вугілля, а ми вишукуємо ресурси для допомоги мігрантам.

Без офіційного оформлення

Звісно, серед мігрантів трапляються різні люди, проте ставити тавро невдячних, кажуть у координаційному штабі, все-таки не варто. На Черкащину приїхали переважно працьовиті, талановиті східняки. Частина з них уже знайшла роботу, а дехто навіть успішно веде власний бізнес.

— Серед переселенців — актори, що знайшли роботу в драмтеатрі, фотохудожники, які проводять виставки в обласному художньому музеї, директори шкіл та будинків культури, — розповіла спеціаліст відділу звернень обласного контактного центру Людмила Клімова. — Обласний куратор з питань роботи з переселенцями Тетяна Ковтун — переселенка з-під Луганська. Багато викладачів, що переїхали із зони АТО, влаштувалися на роботу в Черкаський державний технологічний університет, отримали там місця у гуртожитках. Познаходили люди роботу в прокуратурі та митній службі, в інших установах та на підприємствах.

За словами директора обласного центру зайнятості Григорія Дендемарченка, працевлаштовано кожного п’ятого переселенця. Всього ж до служби зайнятості торік звернулося понад 1300 жителів східних регіонів та Криму. Однак виникає й чимало проблем. Зазвичай прибулих не влаштовує пропонована заробітна плата.

— У себе вдома, — каже переселенка з Донецька Валентина Іванівна, — я одержувала за місяць у середньому 5–7 тисяч гривень. Черкаські ж роботодавці пропонують значно менше. Багатьох із нас це не влаштовує.

Крім того, далеко не всі вже визначилися з остаточним місцем проживання. Тому дехто не погоджується на пропоновану роботу в очікуванні повернення додому. Ще один чинник, що стримує працевлаштування вимушених переселенців, — невідповідність їхнього фаху потребам роботодавців. Так, майже 40% переселенців, які звернулися до служби зайнятості, мають вищу освіту і хотіли б працювати за фахом. Однак такі можливості знаходяться не завжди. Натомість черкаські роботодавці потребують більше кваліфікованих робітників. Проте лише 22% претендентів на роботу мають професійно-технічну освіту. Деякі переселенці працюють нелегально та не оформлюють офіційно трудові відносини, оскільки не хочуть ідентифікувати себе на території Центральної України.

227 000 грн
одноразової матеріальної допомоги видали
переселенцям органи виконавчої влади
з місцевих бюджетів

Працівники центру зайнятості особливу увагу приділяють пошуку тимчасової роботи переселенців, насамперед у вигляді громадських робіт. Оскільки не всі райони торік заклали у своїх бюджетах кошти на їх оплату, цю ситуацію сподіваються виправити цього року.

Як розповіли в департаменті соцзахисту населення облдержадміністрації, понад тисячі сімей переселенців призначено державну соціальну допомогу. Особлива увага — найбільш соціально вразливим категоріям. Органи виконавчої влади з місцевих бюджетів видали переселенцям близько 227 тисяч гривень одноразової матеріальної допомоги. Ще півмільйона гривень матеріальної допомоги надала обласна організація Товариства Червоного Хреста. Прийнято рішення про надання коштів переселенцям за програмою «Турбота».

Головне управління Пенсійного фонду України в області вживає відповідних заходів щодо переведення виплати пенсій за місцем тимчасового перебування людей. У навчальних закладах області навчається 1726 дітей переселенців.

Із переселенцями підтримують зв’язок для постійного супроводу, для перевезення мігрантів налагоджено співпрацю з автопідприємством.

1726
дітей переселенців 
навчається у навчальних
закладах Черкаської області

— Черкащина за кількістю тимчасово переміщених громадян займає не останнє місце, — зауважив заступник голови облдержадміністрації Віталій Коваль. — Зізнаюся, був момент, коли ми думали, що наші сили вже на межі, але, як показує досвід, область вичерпала ще не весь потенціал у поселенні людей. Звісно, обласний центр, та й деякі великі районні центри таких можливостей надати вже не можуть, проте у селах є ще значний ресурс для прийому переселенців. Головне, щоб люди, які приїжджають у нашу область, швидше адаптувалися й почали вкладати в розвиток регіону свої сили, працю, талант.