Лідія ТКАЧЕНКО,
кандидат економічних наук,
провідний науковий співробітник Інституту демографії
та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України

Загалом ситуація на національному ринку праці залишається стабільною. За даними Держстату, в І півріччі 2013 року, порівняно з аналогічним періодом торік, рівень економічної активності населення віком 15–70 років зріс з 64,6% до 65,1%, рівень зайнятості — з 59,6% до 60,2%. При цьому рівень безробіття знизився з 7,8% до 7,5%. Вплив рецесії (від’ємна динаміка ВВП, передусім за рахунок спаду в промисловій та будівельній діяльності) позначився лише на збільшенні рівня вимушеної неповної зайнятості (частка працівників, переведених з економічних причин на неповний робочий день або тиждень, зросла з 5,8% до 6,4%) та збільшенні чисельності працівників, вивільнених у зв’язку зі скороченням штатів (на 32 тисячі осіб). Скорочення можливостей зайнятості на підприємствах зумовило подальше розширення неформального сектору економіки — чисельність зайнятих в цьому секторі зросла на 248,7 тисячі осіб, а їхня частка в загальній кількості зайнятих збільшилася з 22,2% до 23,3%.

Істотність впливу економічного циклу на ринок праці не підлягає сумніву, проте саме циклічний характер кризових явищ робить їхню дію непостійним, тобто тимчасовим (хоч і регулярним) чинником розвитку. Саме тому залежність ринку праці від фази економічного циклу найменша порівняно з іншими ринками й має тенденцію до подальшого послаблення. З одного боку, роботодавці вичікують і намагаються зберегти кадровий потенціал, принаймні певний час, поки з’ясується ступінь глибини й затяжності кризи. З другого — ринок праці безпосередньо пов’язаний із соціальною ситуацією, і скорочення робочих місць навіть за умови надійного соціального захисту вивільнених — вкрай небажане явище для суспільства.

У сучасних умовах політика протекціонізму зайнятості й протидії безробіттю набула такої сили, що всі учасники ринку праці (зокрема держава) готові йти на істотні поступки, аби уникнути масових звільнень. Вітчизняний та закордонний досвід глобальної фінансово-економічної кризи 2008—2009 років та наступної «великої рецесії» це підтверджує.

Демографічні зміни

На відміну від циклічно-мінливої економічної ситуації, демографічний розвиток має неперервно-поступальний характер, і глобальний вектор цього розвитку — невідворотне поглиблення процесу старіння населення, тобто збільшення частки людей похилого віку в загальній чисельності населення та відносно чисельності інших вікових груп. У сучасних умовах саме демографічні зміни набувають визначальної ролі у формуванні контингенту економічно активного та зайнятого населення, зумовлюючи необхідність внесення коректив у політику зайнятості та вимагаючи модернізації наявних робочих місць.

За прогнозом нашого інституту, до початку 2061 року чисельність населення країни очікує скорочення з нинішніх 45,4 до 36,9 мільйона осіб (на 18,7%), і відбуватиметься воно майже виключно за рахунок людей працездатного віку (див. графік). Водночас чисельність осіб віком 60 років і старших збільшиться на 2,8 мільйона, а їхня частка в загальній чисельності населення зросте із сучасних 21,4% до 31,9%.

Протягом усього прогнозованого періоду чисельність поколінь, що досягають пенсійного віку, значно перевищуватиме чисельність тих, які вступають на ринок праці. Пік перевищення (близько 1 мільйона осіб) спостерігатиметься у 2019–2022 роках і згодом у 2041–2048 роках. Збалансування чисельності поколінь на «вході» і «виході» ринку праці можна очікувати лише наприкінці прогнозованого періоду, коли пенсійного віку досягатимуть нечисленні покоління народжених наприкінці 1990-х — початку 2000-х років.

Такі демографічні перспективи — серйозний виклик не лише для системи соціального захисту (пенсійне забезпечення, медичне обслуговування тощо), а й для всієї економічної системи, зокрема ринку праці. Загроза майбутнього дефіциту робочої сили посилюється тим, що молодь через збільшення тривалості навчання (перехід на 11-річний цикл шкільного навчання, масове здобуття вищої освіти) дедалі пізніше долучається до ринку праці. «Відстрочка» виходу молоді (передусім жінок) на ринок праці зумовлена також дедалі пізнішим віком вступу у шлюб та народження дітей. За підсумками І півріччя 2013 року, рівень економічної активності жінок віком 15–24 років становив лише 32,9%, чоловіків відповідного віку — 45,1% (у І півріччі 2012-го — відповідно 34,7% і 46,0%). Зниження рівня економічної активності триває і серед молоді віком 25–29 років (особливо серед жінок).

Зрілість та досвід — конкурентоспроможні

В умовах цих демографічних змін стратегічною метою політики зайнятості має бути пошук резервів підтримки обсягу пропозиції робочої сили на ринку праці, зокрема за рахунок повнішого використання трудового потенціалу літніх людей. Для розширення їхніх можливостей щодо вибору способу життя Політична декларація і Мадридський міжнародний план дій у галузі старіння ставлять завдання забезпечити можливість літнім людям продовжувати займатися економічною діяльністю так довго, як вони бажають і можуть. Роль трудового потенціалу літніх людей і можливості його використання в Україні зростають завдяки тому, що змінилася сама природа процесу старіння населення, стала знижуватися смертність а отже, зростати тривалість життя.

Пенсійна реформа, запроваджена з 1 жовтня 2011 року, вже дала певний ефект підвищення рівня участі у ринку праці серед населення віком 50–59 років. Проте вони повинні доповнюватися активною та адресною політикою, спрямованою на сприяння зайнятості літніх людей, зокрема різними стимулами для роботодавців залишати їх на роботі (приймати на роботу) і стимулювати довше залишатися працювати.

Передусім існує необхідність формування позитивного іміджу літніх працівників. Вони мають вагомі переваги, що становлять основу їх конкурентоспроможності на ринку праці: кваліфікація, практичні навички, досвід і зрілість. Дослідження МОП засвідчують, що літні працівники частіше демонструють відданість своїй роботі, рідше беруть лікарняні, більше часу проводять на робочому місці; їм властиві такі важливі риси, як пунктуальність, надійність, стабільність, корпоративна лояльність, вміння підтримувати стосунки з колегами та клієнтами.

Попри поширені упередження, що літні люди менш здатні до навчання та засвоєння нових навичок, практика доводить, що вони можуть і повинні бути активними користувачами сучасних технологій та інноваційних продуктів, а вирішальне значення для цього мають інвестиції у навчання впродовж життя. За сучасних темпів науково-технічного прогресу навчально-професійна мобільність перестає бути ознакою молодого віку, вона має супроводжувати людину на всіх етапах життя.

Особливо неправомірні (але досить поширені) судження, що літні працівники «забирають» робочі місця у молоді. Дослідження МОП засвідчують, що літні працівники не обмежують можливостей зайнятості для молоді.

Водночас старіння робочої сили, тобто збільшення присутності літніх працівників, може бути причиною загострення структурних суперечностей на ринку праці. Часто літнім працівникам доводиться вдаватися до цінових форм конкуренції: маючи пенсію як друге джерело доходів, вони легше погоджуються працювати за нижчу зарплату, фактично демпінгуючи вартість робочої сили. Крім того, працівники старшого віку (особливо передпенсійного) нерідко бувають менш вибагливими до характеру та умов праці, заповнюючи ніші з робочих місць, що не приваблюють молодь чи осіб середнього віку. Це зумовлює явище вікової поляризації ринку праці, коли зайнятість літніх працівників концентрується у малопродуктивних секторах економіки з низькою зарплатою або шкідливими чи несприятливими умовами праці. Зокрема літні працівники зазвичай становлять більшість зайнятих у сільському господарстві (особливо якщо воно у натуральній чи напівнатуральній формі). У разі нестачі цілеспрямованих заходів щодо реструктуризації робочих місць старіння робочої сили може призвести до збільшення масштабів вразливої зайнятості та/або неформальної зайнятості.

Жінки найбільш вразливі

Старіння робочої сили посилює тенденцію фемінізації ринку праці. Жінки загалом живуть значно довше за чоловіків і становлять більшість літніх людей. Їхнє становище на ринку праці впродовж усього трудового періоду більш вразливе порівняно з чоловіками: вони значно частіше працюють без оплати або на низькооплачуваних роботах, частіше зайняті на умовах неповного робочого часу або у неформальній економіці, частіше мають перерви в трудовому стажі. Як наслідок, вони становлять більшість і серед осіб, які не здобули права на трудову пенсію, або розмір такої пенсії значно нижчий, ніж у чоловіків, які загалом мають вищі заробітки й довшу тривалість стажу.

До того ж, у старості жінки часто залишаються самотніми через вдівство або розлучення та меншу ймовірність вступу в наступний шлюб. Кумулятивний ефект гендерної нерівності впродовж усього життя робить літніх жінок особливо вразливими до вікової дискримінації, хоч вона виявляється загалом щодо всіх літніх людей. Попри законодавчі заборони дискримінації та переслідувань за віком чи статтю соціальні уявлення та поведінкові стереотипи змінюються надто повільно. Тому залучення літніх людей до ринку праці вимагає кардинального перегляду принципів формування антидискримінаційної політики.

Необхідність мобілізації резервів робочої сили ставить нові вимоги щодо гнучкості умов праці. Дослідження засвідчують, що трудова поведінка літніх людей, зокрема їхнє рішення продовжувати працювати після досягнення пенсійного віку (виходу на пенсію), більшою мірою визначається кондиціями ринку праці, а не станом здоров’я. Мотивацію літніх людей до участі у ринку праці істотно зменшує його негнучкість, що найчастіше виявляється через брак можливостей для зайнятості неповний робочий час чи за гнучким графіком роботи. Або зайнятість на умовах неповного/гнучкого робочого часу зумовлює низьку зарплату, нестачу додаткових заохочень, перспектив професійного навчання та зростання. З елементів гнучкого ринку праці в Україні найпоширеніші нестандартні режими зайнятості (самозайнятість, неформальна зайнятість, переведення трудових відносин у поле цивільно-правових договорів, технології аутсорсингу тощо). Водночас система організації праці залишається традиційно жорсткою, що відштовхує літніх людей від участі у ринку праці.