Бік старенького ПАЗика пахне свіжою фарбою. Галявини навколо новеньких лавочок (подарунків спонсорів) — свіжоскошеною травою. Водяний млин — свіжозмолотою дертю. Оновлені крила вітряка — свіжоструганими дошками.
Національний музей народної архітектури та побуту України в Пирогові у Міжнародний день музеїв упевнено заявив: цілком готовий зустрічати літо й спраглих до знань і вражень, свіжого повітря та милих краєвидів відвідувачів.
Відремонтований (відновлений!) ПАЗик — частина підпроекту «Зазирніть у радянське село». Є така експозиція в музеї, нині не вельми популярна, але чимало з нас вийшли у широкий світ з отаких от хат з білої силікатної цегли. А ось і став з вербами, такий самий, як той, де ми ловили пічкурів і карасиків. Хтось і нині легко може гайнути у своє село — до батьків, родичів чи перетворену на дачу дідівську хату. А комусь уже їхати нікуди. Тоді вам — у Пирогів, а ПАЗик довезе від Виставкового центру до самих воріт музею (тільки-но з київською владою музейники владнають щодо маршруту та зупинки).
Утім, у двох хатах «радянського села» ви знайдете експозиції, яких не було і не могло бути в часи СРСР. Одна розповідає про насильницьку колективізацію та героїчний спротив, який українське село чинило цьому примусу й грабунку, а друга — про козаків Мамаїв наших днів — учасників АТО, багато з яких теж виростали в отаких сільських хатах.
Неподалік від радянського — паркан із свіженьких жердин, незабаром тут запрацює козацький театр. У програмі — показові бої на шаблях і списах, батогах і булавах, у кінному і пішому строях. Буде тут і школа для козачат, — можливо, працюватиме навіть узимку.
А вже згаданий млин меле в експозиції «Карпати». Інженери-реставратори за фінансової підтримки сучасних борошномелів відновили рух обох водяних коліс (двоколісні млини — велика, до речі, рідкість), а до одного ще й жорна приладнали. Жорна ще як слід не притерлися, тому борошна тут не змелеш, але дерть — будь ласка. З водою, щоправда, скрутно, бо потічків природних не спостерігається, та й механіка (лише дерево, жодного гвіздочка) — не надто вже моцна, тож поки що колеса крутитися будуть лише на вихідні та свята. Але скоро, сподіваюсь, відео процесу буде на сайті музею.
А поки зазирніть у ту половину млина, де мельник відпочивав між помелами, а замовники перечікували негоду. Педантичні екскурсоводи розкажуть вам правдиву історію сім’ї, якій належав млин, пригадають те, як жорна мололи спочатку приватне, а потім і колгоспне зерно, пояснять, чому сволоки такі темні й для чого слугувало маленьке віконце у внутрішній стіні. А романтичні гіди вигадають історію про доньку мельника, про чарівний ліжник, який лежав на місці нинішньої скромної ряднини на настилі поряд із пічкою, про перевертнів, які чаїлися у навколишніх лісах.
Музей буде радий усім — і прагматикам, і романтикам. І для всіх знайде цікавинку та новинку. А ще як трохи розживеться грошима (наприклад, на перекриття будівель треба 25 мільйонів гривень), то зможе звільнити собі трохи часу та сил на нові заманухи для нас із вами — відвідувачів і поціновувачів. Тож до зустрічі в Пирогові!
Ми в Google+