Полтавська область по-своєму унікальна в питанні проведення адміністративно-територіальної реформи. Хоч би тому, що загальна її площа — майже 3 мільйони гектарів, і тут найбільше в Україні сіл і хуторів. А базових рад — аж 467, це вдвічі більше, ніж, наприклад, у Швеції з 8-мільйонним населенням. «Проте полтавці одними з перших у країні ухвалили перспективний план реформування нинішнього устрою, підтримавши уряд у його прагненні децентралізувати владу, посилити фінансовий стан місцевого самоврядування, віддати більше повноважень на місця. Щоб влада у територіальних громадах була виборною. Бо й неозброєним оком видно, що нинішнє місцеве самоврядування малоефективне, — каже голова Полтавської обласної ради Петро Ворона. І додає: — Але обов’язково повинен бути державний нагляд за дотриманням законності й для координування».
— Петре Васильовичу, на момент ухвалення перспективного плану на території області виявили бажання об’єднатися 59 територіальних громад, 200 сільських рад захотіли залишитися у старих межах.
— Нині громад, які бажають об’єднатися, більше. Обласна влада поставилася до вирішення цього питання, як вимагає Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад», ліберально і адміністративно до коліна нікого не ламала. Учора я був у Лубнах на зборах тамтешньої територіальної громади, до якої приєднується Мгарська сільська. Вони одностайно прийняли рішення про об’єднання.
— Голови райрад і активісти Полтавщини, певно, повірили у перспективу реформи після того, як побували, і не один раз, у Польщі?
— Безумовно, такі ознайомчі поїздки впливають на свідомість наших людей. Знаю це із власного досвіду. Хотілося б, щоб таких поїздок стало більше. Аби тільки не запізнитися з реформуванням, тому що втрата на певному етапі ефективності місцевої влади не сприяє соціально-економічному розвитку.
— Що заважає полтавцям рухатися в цьому напрямі?
— Є проблема інформаційного забезпечення. Люди повинні чітко уявляти архітектоніку реформи. А в нас іноді цього не уявляють навіть ті, хто її проводить. Зокрема, що буде з районами, які будуть повноваження. А це болить багатьом. Тому треба якомога частіше розповідати на телебаченні й у пресі, а можливо, навіть надрукувати спеціальні методички, щоб ми могли людям однаково відповідати на запитання, що їх турбують, а не додумувати, як це буде.
Мені випала нагода ознайомитися з цією проблематикою під час написання докторської дисертації. Принагідно вивчав відповідний досвід Ізраїлю, Польщі, Франції, Бельгії. Вже тоді я писав, що місцеве самоврядування слід зробити повсюдним, а землі за межами населених пунктів — передати у відання місцевим радам. Щоб їх не віддавали в оренду особам з інших областей, як нерідко буває. Людей це обурює, вони вбачають у цьому корупційну складову і вимагають справедливості. Деякі землі віддано в оренду на 49 років! Тому одна з вимог громад, які об’єднуються, стосується скасування цих договорів і надання їм можливості розпоряджатися своєю землею.
— На недавньому спільному розширеному засіданні колегії облдержадміністрації та ради регіонального розвитку її учасники говорили, що й сільські голови теж, м’яко кажучи, не святі. Поробили собі зарплати по 6 тисяч гривень і більші.
— Ті сільські голови і секретарі сільрад, про яких говорили, насправді мають великий трудовий стаж і авторитет у своїх колективах. А в середньому зарплата очільників місцевих громад на Полтавщині — від 2 до 3 тисяч гривень. А є і 1,5 тисячі. А керівники деяких комунальних підприємств, і це доведено, отримували заробітну платню у десять разів більшу.
— А як Полтавська обласна й районні ради допомагають учасникам АТО?
— При голові Полтавської обласної ради діє координаційна рада, на яку ми з активістами збираємося, буває, й двічі на місяць і обговорюємо найболючіші питання. Результатом такої роботи стало наприклад те, що Полтавська область однією з перших ухвалила відповідну програму щодо територіальної оборони, внесла відповідні зміни до програми соціального захисту, згідно з якою допомагаємо сім’ям загиблих і тим, кого поранено.
Учора бюджетна комісія прийняла рішення додатково надати певну суму коштів на виготовлення пам’ятників загиблим воїнам. Також ми з великою повагою зустрічаємо людей, які повертаються із зони АТО, і надаємо їм змогу підлікуватися разом із сім’ями і релаксувати психологічно. На превеликий жаль, у нас дуже мало психологів, які спроможні працювати з тими, хто повернувся із фронту. А такі спеціалісти повинні бути при всіх військкоматах і райдержадміністраціях. Можливо, організуємо підготовку військових психологів на базі медичної стоматакадемії. Уже шукаємо фахівців для проведення таких курсів. Бо досвід Афгану підказує, що це треба робити терміново.
— В області офіційно зареєстровано 28 тисяч внутрішньо переміщених осіб.
— Надаємо допомогу і їм попри те, що нині в області складно знайти дешеве житло і роботу навіть тутешнім жителям. І тут нас дуже виручають міжнародні благодійні програми. Нещодавно мені зателефонував ректор кооперативного університету і повідомив, що, згідно з такою програмою, вони зобов’язані працевлаштувати 20 вимушених переселенців.
Їхатиму в райцентр Козельщина оглянути об’єкт для тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб, що споруджується на грант ПРООН.
— А як на Полтавщині готуються до опалювального сезону? Чи розвивається тут альтернативна енергетика?
— Після моєї поїздки у Швецію робитиму все, щоб вона у нас розвивалася. Ми там бачили поля, на яких вирощують енергетичний верболіз, перетворюють його на щепу і нею опалюють будинки й виробляють електроенергію. Бачили заводи, на яких електроенергію і тепло отримують із сміття. Ми теж так можемо. Це вже довели в одному із сільгосппідприємств Глобинського району, де із жому виробляють біогаз. Унікальну технологію запровадили і в Решетилівському районі. Але тут пішли далі: з біогазу шляхом когенерації вироблятимуть електричний струм. І таких проектів у нас багато. Є все необхідне, повно енергетичної сировини, не вистачає тільки політичної волі, щоб за короткий період усю комуналку перевести на альтернативне опалення.
Обласна влада максимально стимулює утеплення будинків, удосконалення тепломереж, заміну газових котлів на твердопаливні. Але для багатьох керівників комунальних і державних установ набагато простіше відкрити вентиль і чекати від держави, коли вона дасть значну суму, щоб погасити витрачені на газ кошти. А не думати про те, як зекономити. Це наша ментальність, і нам це потрібно перебороти.
— Безумовно, але для цього треба бути принаймні кандидатом у майстри спорту із самбо або нащадком сотника Яблунівської сотні Лубенського полку Петра Ворони. До речі, вітаю вас із днем народження. Сьогодні вам, якщо не помиляюся, виповнилося 48 років?
— Щиро вдячний за привітання. Як ви знаєте, мені довелося побувати ще й на передовій у зоні АТО. Але закінчу свою думку щодо того, чому в нас відстають реформи. Тому, що місцева влада значною мірою не готова до цих змін. Мені дуже болить, що у країні досі немає програми відродження села. Коли, приміром, в Ізраїлі піднімали аграрне виробництво, там для підприємців створювали пільгові умови. Їх не оподатковували. Я б для підприємців, які заходять у село, зробив податкові канікули років на 10. Тільки для того, щоб забезпечити людей роботою. Села нині деградують, бо немає роботи. І держава через свої важелі й механізми повинна створити умови, щоб туди пішов переробник, щоб на цій території виникали підприємства. Тому що наявність роботи — обов’язкова складова існування населення.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Петро ВОРОНА. Народився у селі Круподеринці Оржицького району Полтавської області. Закінчив Луганський педінститут, спеціальність «учитель географії і біології», Харківський регіональний інститут державного управління (магістр державного управління), Полтавський національний технічний університет (економіка підприємства). У 2013 році захистив докторську дисертацію «Місцеве самоврядування і теоретико-методологічні засади організації місцевого самоврядування в Україні».
Працював учителем, завучем у школі, начальником служби субсидій, головою Оржицької райдержадміністрації, помічником народних депутатів України, заступником голови обласної ради. З 24 лютого 2014 року — голова Полтавської обласної ради. Кавалер ордена св. Миколая Чудотворця.
Ми в Google+