Ви звикли, що Новорічне свято асоціюється із запахом мандаринів та хвої? А от у сім’ї cєвєродончан Семененків, як і в багатьох містах Європи, — це пряниковий дух, чудові аромати імбиру і коріандру, мускатного горіха і меду.

«Рік тому захотілося здивувати свою сім’ю. Зробити незвичайний подарунок одразу всім рідним на Новий рік. І зробила свій перший пряниковий будиночок. Він справді став центральною окрасою нашого різдвяного столу, і довго ніхто не хотів його їсти, — зі сміхом згадує Анна, майстерно розминаючи в руках сонячно-коричневе медове тісто. — Та смачна поробка простояла аж до Різдва. Всі казали, якщо стане твердим, то будемо їсти із чаєм. Та коли почали його куштувати, виявилося, що тісто зберегло м’якість».

Пряники Анни просто тануть у роті, це правда. Здавалося б, що простіше? Зроби так само, як майстриня: відкрий Інтернет і запиши рецепт. Кілька годин на кухні, щире бажання та працелюбність. «І мене це просто захопило!» — зізнається Анна. А тут ще тривожні події на Донбасі і в рідному Сєвєродонецьку. «Знаєте, випікання пряників ніби переносило мене в іншу реальність», — каже мама маленького Артемка.

Із солодких виробів Анни Семененко можна було б уже побудувати цілу казкову країну, якби вона так щедро не роздаровувала свою випічку рідним і знайомим

Тож слідом за казковою хатинкою Анна освоїла пряникові серця у глазурі. До речі, саме з цими смачними експонатами вона вирушила на свою першу виставку народної творчості «Зроблено з любов’ю», які часто практикують у Сєвєродонецьку, і була присвячена Дню всіх закоханих. «Валентинки» буквально розхапали відвідувачі-покупці. А нині Анна пече на замовлення «валентинку» кольору шоколаду з білим мереживом глазурованого напису французькою мовою. Щось про любов. Цей сувенір відправить своєму коханому в Іспанію вигадлива замовниця. А й правда, як ще здивувати дорогу серцю людину?

Та цими днями логічно, що серед замовлень, від яких тепер в Анни немає відбою, — ялинки й сніговики, пряникові чоловічки та сани, в які запряжені олені. Залишається тільки дивуватися: як можна випекти ріжки для оленів, віконниці у хатинку, причепурити в синій шарф червононосого всміхненого сніговика?

«Загалом є майстер-класи, — відкриває секрети Анна. — Щоправда, наші майстри не хочуть ділитися досвідом безоплатно. В Києві пропонують за 1,5 тисячі пройти курс за два-три дні. Та для нашого міста це великі гроші. А в Інтернеті я знайшла безкоштовний ролик, де американка дуже докладно все пояснювала і показувала. Хоч і довелося підучити англійську, зате дізналася багато корисних дрібниць. Звичайно, пряників було зіпсовано багато, та в сім’ї цьому тільки раділи — до чаю весь час було що-небудь смачненьке».

Зроблене власноруч завжди має особливу енергетику

Ось так, якщо послухати Анну, то, граючись, можна освоїти, як і вона, складну консистенцію глазурі, зловити м’якість тіста, котре має після замішування добу вилежатися в холодильнику, та, головне, змоделювати зі смачного «будівельного» матеріалу похилі або гостроверхі дахи хатинок, широкі вікна з карамельок і галявини, де граються пряникові зайці й усміхаються сніговики.

Своє хобі Анна вже поширила на велику частину сім’ї: тато Василь Андрійович, хоч його професія не пов’язана з фарбами і пензлем, з юності дуже красиво малював. Тепер він перейнявся справами доньки і став допомагати малювати сюжети на пряниках. А оскільки в нього вдома немає Інтернету, всі його малюнки самобутні. Бізнес чоловіка пов’язаний з торгівлею квітами, тож вирішили до Новорічних свят здивувати покупців можливістю придбати букет із пряниковими хатинками та сувенірами, а замість звичайних прикрас для ялинок — пряникові дзвіночки та зірочки. Навіть на чашці з чаєм можна спорудити пряникову хатинку. А синочок Артемко — це головний контролер: знімає пробу з кожної нової партії ласощів.

«У Європі і навіть у Києві пряниковими подарунками вже не здивуєш, а в нашому місті такої традиції не було. Тепер — впровадимо», — усміхається Анна. І від душі бажає всім: «Нехай у вашому домі частіше пахне пряниками і пирогами. Це — гості, свято, радість».

З ІСТОРІЇ

Відомо, що в Давньому Римі жителі випікали будиночки із здобного тіста як оселі для богів свого домашнього пантеону. Після виготовлення будиночок деякий час прикрашав домашній вівтар, відвідувався в цей час богами, а потім його з апетитом з’їдали домочадці, що приємно символізує єднання з богами. В Європі, а точніше в Німеччині, мода на пряникові будиночки виникла в XIX столітті, а після першої публікації в 1812 році казки братів Грімм «Гензель і Гретель» будиночки набули неабиякої популярності на різдвяних ярмарках.

Як із цим не погодитися?

ВАРТО ЗНАТИ

 Якщо пряник став черствим, його достатньо покласти на ніч у холодильник в баночці зі шматочком яблука або апельсина — він вбирає вологу і стає м’яким. 

Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»,
(фото автора)