«Неприпустимо, щоб терористи використовували дітей як живий щит»
Директор департаменту захисту прав дітей
та усиновлення Мінсоцполітики
Руслан КОЛБАСА
У будь-якому воєнному конфлікті, на жаль, не обходиться без страждань мирного населення. Істина дуже прикра, проте беззаперечна. Та найболючіше, коли страждають діти.
Нині бойовики терористичного батальйону «Восток» перешкоджають евакуації з Донецька 135 дітей віком до 4 років. У зв’язку з різким погіршенням ситуації, частим обстрілом і реальною загрозою життю за попередньою домовленістю було заплановано вивезення цих дітей з Макіївського спеціалізованого дитячого будинку (для ВІЧ/СНІД хворих дітей), Донецького обласного дитячого будинку «Малятко» і Донецького міського дитячого будинку «Малятко» в дитячі будинки Маріуполя і Краматорська», поінформувала прес-служба Донецької облдержадміністрації.
Укрінформ повідомило, що коли хлопчики і дівчатка вже були підготовлені до відправлення, і автобуси стояли біля відповідних установ, бойовики «Востока» їх не випустили. Донецька облдержадміністрація категорично заявила, що буде відстоювати права дітей усіма законними заходами і намагатися все ж вивезти їх за межі Донецька безпечними шляхами.
Отже дорослим слід зробити все від них залежне, щоб у великих протистояннях заручниками не ставали маленькі українці. Хто і як допомагає їм тимчасово покинути зону, де орудують терористи, «Урядовому кур’єру» розповів директор департаменту захисту прав дітей та усиновлення Руслан КОЛБАСА.
— Руслане Сергійовичу, які саме категорії дітей перебувають під юрисдикцією Мінсоцполітики?
— По-перше, це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають у сімейних формах виховання, дитбудинках, притулках для дітей та центрах соціально-психологічної реабілітації. Ми координуємо і діяльність закладів системи Міносвіти — інтернати та дитячі будинки, а також Міністерства охорони здоров’я, де перебувають найменші дітки до 3 років та від 3 до 4 років і мають певні вади здоров’я.
— Коли кілька міністерств контролюють один і той самий заклад, чи не виникає ситуація, як у славнозвісній приказці про сім няньок?
— Ми щодня обмінюємося інформацією та координуємо свої дії у головному на сьогодні питанні — необхідності евакуації дітей. Усі, думаю, знають ситуацію із дитбудинком з Краматорська «Антошка», коли нас до останнього моменту запевняли, що діток вивозити не потрібно, вони начебто у безпеці. І дочекалися до тих пір, поки терористи не стали перешкоджати їхньому вивезенню.
Також вивезення дітей з інтернатних закладів системи МОН Луганської області на оздоровлення відбувалось у нашій тісній співпраці, в тому числі із структурними підрозділами Луганської ОДА: від організації виїзду з Луганської області до розміщення їх в Одеській області. Міністр соціальної політики особисто спілкувалася з керівництвом Укрзалізниці та Одеської облдержадміністрації щодо забезпечення безпечного вивозу та прийняття дітей.
Отже, Мінсоцполітики, інші міністерства, керівництво Донецької та Луганської областей, служби у справах дітей цих регіонів спільно з волонтерами не тільки не заважають одне одному, а навпаки, допомагають.
— Скільки дитячих закладів перебувають під вашою опікою на сході нині? І чи евакуюють звідти дітей? Яким ще міністерствам підпорядковані дитячі заклади, що там є?
— У Донецькій області продовжують функціонувати 32 заклади системи підпорядкування Мінсоцполітики, МОН та МОЗ, в яких ще перебуває 815 дітей, у Луганській області — 32 заклади, в яких залишилось 254 дитини. Вже евакуйовано із закладів Донецької області 671 дитину, а з Луганської — 517.
Ще понад 300 хлопчиків та дівчаток планується відправити на оздоровлення. Це діти із закладів, що не перебувають у зоні, де орудують терористи, проте їх повинні забезпечувати оздоровленням. Ми плануємо відправити їх на відпочинок до Святогірська або на Київщину, Миколаївщину чи Запоріжжя, де їм запропонують хороший відпочинок.
— У вас є підтверджені сигнали про те, що нині терористи вже зі зброєю приходять до прийомних батьків та опікунів дітей і силоміць забирають малюків?
— Щодо того, що терористи уже зі зброєю в руках начебто намагаються забирати дітей від опікунів, ми таких сигналів не отримували. Та є інформація, коли їм телефонували й наказували спакувати дитині валізу, дати оригінали всіх документів та привезти на вокзал — начебто вони поїдуть на оздоровлення до Криму. Наскільки знаю, жоден опікун чи прийомні батьки, батьки-вихователі цього не зробили. Адже розуміють, що несуть за цю дитину відповідальність.
Коли ж батьки-вихователі, прийомні батьки, опікуни вирішують переїхати в інший район з рідними та прийомними дітьми, вони мають підтримувати зв’язок з місцевою службою у справах дітей. Аби ми були впевнені, що з дитиною все добре і її не захопили чи не викрали.
— Читала в Інтернеті, що працівникам служб у справах дітей навіть погрожували розправою. Це так?
— Так, це правда. Нещодавно одного з керівників такої служби зустріли на вулиці, заштовхали у машину, вивезли у невідомому напрямку та протримали кілька годин. Він не був упевнений, що повернеться живим. Хтозна, що змінилося, та, на щастя, відпустили без тілесних ушкоджень. Проте зрозуміло, що людина зазнала великого стресу. Адже за законами воєнного часу з нею могли вчинити що завгодно. Тому людям доводиться виїжджати зі своїх міст.
— Руслане Сергійовичу, а чи можете пояснити, для чого Росія намагається забрати до себе наших сиріт? Навіщо вони потрібні сепаратистам?
— Усе це необхідно Росії та її ЗМІ, щоб зробити фейкову картинку про те, що з України туди направляється багато біженців, серед яких чимало дітей. Поширюють неправдиву інформацію про те, що вони начебто бояться їхати до інших областей України, бо вважають, що саме в Росії на них чекають мир та безпека.
А ще не секрет, що мирне населення, особливо дітей, сепаратисти і терористи нерідко використовують як живий щит, щоб прорватися з облоги української армії. І ми в жодному разі не маємо цього допустити.
— А як справи з прийомними родинами та ДБСТ в Донецьку та Луганську? Скільки вже переїхало?
— З 1 липня працівники Мінсоцполітики разом з нашими помічниками із громадських організацій «Надія і житло для дітей в Україні», «СОС-Кіндердорф» обдзвонюють ці родини, за два тижні — майже 500. Інколи немає зв’язку або змінюються номери телефонів, тож миттєво зібрати інформацію неможливо. Буває, що родини переїжджають у безпечні місця та не повідомляють про це. Звісно, головне, щоб їх добре прийняли на новому місці, поставили на облік та надавали всі необхідні соцвиплати. Нині ми маємо інформацію, що з Луганщини в безпечні зони поїхало 12 ДБСТ та 23 прийомні родини, в яких виховується 36 рідних та 134 дитини, позбавлені батьківського піклування. Найбільше переїжджають до родичів на Київщину та Харківщину. А з Донеччини — 28 ДБСТ та 59 прийомних родин, в яких 77 рідних синів і дочок та 286 дітей, позбавлених батьківського піклування.
— Як за новим місцем проживання вони отримують соцвиплати?
— Більшість — на банківські картки. І якщо інфраструктура (банки, банкомати) працюють, то гроші отримують без проблем. Та певний час тому з цим існували проблеми у Краматорську, Слов’янську та Сніжному, адже була зруйнована інфраструктура і гроші не потрапляли на картки. Тому й тим, хто переїхав, отримати їх було неможливо. Та, на щастя, світло і зв’язок там знову є, і гроші з Держказначейства на картки вже перераховані.
— Нещодавно терористи передислокувалися зі Слов’янська і Краматорська до Донецька та Луганська і прилеглих місцевостей. Певна кількість дітей там ще залишається, що з ними буде?
— Прийнято розпорядження голови Донецької облдержадміністрації про те, що жодна дитина-сирота та дитина, позбавлена батьківського піклування, не може виїхати з області без його особистого дозволу. Тож аби дітей не забрали силоміць, ми направили листи до СБУ, МВС, Міноборони та Держприкордонслужби за підписом міністра про те, щоб вони допомогли вивезти цих дітей у безпечні місця.
— Чи бували випадки, коли родини з дітьми відмовлялися залишати «гарячі точки» і що робити в такому разі?
— Так, деякі батьки зі звичайних та прийомних родин або ДБСТ відмовляються виїжджати, адже в них там хата або квартира, господарство, старенькі батьки. Змусити їх ми не маємо права, адже вони самі вирішують, де бути їм та їхнім дітям. Звісно, ми роз’яснюємо ризики та надаємо інформацію про готовність прийняти їх у будь-якій адміністративно-територіальній одиниці України.
— Як нині у східних областях зі створенням нових ДБСТ та усиновленням?
— Статистика вразила мене самого: за період проведення АТО на Донеччині створено 5 нових дитячих будинків сімейного типу, 22 прийомні сім’ї, а кількість усиновлених дітей навіть перевищила торішні показники по цій області. На Луганщині — 4 ДБСТ і 17 ПС. І взагалі українці нині усиновлюють, беруть під опіку та піклування набагато більше малюків, ніж у попередні роки.
Стосовно іноземного усиновлення: від початку воєнних дій іноземцям заборонили всиновлювати сиріт із східних регіонів. Це небезпечно навіть для самих іноземців — приїжджати знайомитися з малюком туди, де неподалік від інтернату стріляють. Але це тимчасові заходи, і коли АТО завершиться, все повернеться до норми.
Любомира КОВАЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Руслан КОЛБАСА. Народився 1981 року в Миколаєві. Закінчив Український державний морський технічний університет імені адмірала Макарова у 2003 році за спеціальністю «менеджмент організацій». 2008—2010 рр. — начальник управління у справах сім’ї та молоді Миколаївської облдержадміністрації. 2011—2012 рр. — начальник служби у справах дітей Миколаївської облдержадміністрації. 2012—2014 рр. — директор департаменту сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики. З червня 2014 року — директор департаменту захисту прав дітей та усиновлення Мінсоцполітики.
Ми в Google+