Хай там що кажуть, а наші думи мають магічну силу. Митець, який нею надихнувся, відчуває таке піднесення, що ніби сам був учасником тих далеких подій. Мабуть, саме в такому стані йому вдається передати сучасникам свої відчуття.
Побачивши одного разу твори Віктора Цапка, ними ніби просякаєш, а манеру письма не переплутаєш з іншими авторами — тут самовираження на високій ноті.
Як воно приходить?
— Спочатку потрібна ідея.
До неї підключаються емоції. Потім сама рука підказує, що робити, — каже художник.
Ідея у майстра висока: показати прадавнє прагнення народу до свободи, підсиливши його красою рідного краю. У такому поєднанні на полотні постає не просто портрет героя, а його духовний світ.
Віктор Цапко народився в Херсонській області. Художній справі навчався в Одесі та Санкт-Петербурзі.
З 1996 року почав виставлятися в Канаді, досить вдало вписався в тамтешню українську діаспору.
Але 2008 року переїхав у село Великий Перевіз на Полтавщині.
— Мені цікавіше тут, в Україні, — зізнається художник. — Нині, коли мої співвітчизники кров'ю відстоюють нашу незалежність, я намагаюся їм допомогти, беручи участь у благодійних акціях.
Виставка, яка відбулася у Київському будинку вчених, — одна з них.
Ми в Google+