Усі мої кількарічні намагання прищепити дітям любов до рибних страв досі були безуспішними. Проте старший син добре засвоїв шкільний матеріал з «Основ безпеки життя» і попросив у матеріалі згадати почуте від вчительки. А саме про користь для дитячого організму вживання мойви і хека, а якщо кишеня батьків дозволить — то форелі. Бо в цій рибі багато йоду, рівень якого в організмі впливає на настрій дитини, її фізичний і розумовий розвиток. Тож, порадила Ольга Віталіївна, хочете бути здоровими, міцними і бадьорими — їжте рибку, морську капусту, кальмари і креветки.
Маємо змогу, немає бажання
Почуте нещодавно від профільних фахівців змусило замислитися: можливо, дитяче небажання їсти корисну їжу — насправді результат вчасної реакції інстинкту самозбереження?
— Після анексії Криму Україна втратила дві третини виробництва рибної продукції, — зауважив Василь Коротецький, президент громадської організації «Інтелектуальний центр з питань раціонального використання водних ресурсів». — Ще торік ми споживали 20% привізної риби, а нині імпорт становить 95% загального рівня її споживання. Крім того, що заморські наїдки на порядок дорожчі, вони часто ще й не належної якості.
За словами експерта, в Україні є великі можливості, щоб забезпечувати потреби в рибі власною продукцією і не залежати від іноземних поставок йодовмісних харчів. Мільйон сто тисяч гектарів водного дзеркала — це потенційні рибогосподарські водойми, які нині не використовують за призначенням. З них 600—700 тисяч гектарів спеціально облаштовані для вирощування товарної рибної продукції, та й вони не дають тієї користі, яку могли б. А все через безгосподарність та незацікавленість, стверджують фахівці.
— На сьогодні ресурс, який використовується, має низький коефіцієнт корисної дії, — запевнив Василь Коротецький. — Це лише 10—15% можливостей. На жаль, роками асортимент продукції власного вирощування не розширювався. Різноманіття забезпечується за рахунок імпорту. І лише незначну частку становлять внутрішньоводоймні види риб: коропові, щука, сазан.
Інколи покупцеві може й поталанити. Бо, як запевнили експерти, імпортна продукція не завжди легальна. Під час перевірки виявилося, що з назвою «Риба хек» в пакунках були тушки значно дорожчого виду риб, проте низької якості.
— Разом із фахівцями Національного торговельного університету ми провели дослідження якості та безпечності рибопродуктів, а також проаналізували потенціал галузі, — розповіла директор НДІ «Держводекологія» Олена Сидоренко. — Результати десятирічного моніторингу показали, що маючи величезні резерви і ресурси для розвитку агрокультури, належно держава їх не використовує. Маючи все необхідне для вирощування різних сортів риби, ми завозимо казна-що з-за кордону. Якість риби та рибопродуктів на прилавках роздрібної торгівлі незадовільна. Нормування харчових добавок не регламентується. Деякі виробники вже не бояться навіть на маркуваннях вказувати неправдиву інформацію. Якщо на етикетці вказано вміст у продукті натурального барвника на кшталт «червоний буряк» або куркумин (Е-100), то радіти зарано. Аналіз показав наявність у рибних продуктах синтетичних барвників.
Таку заміну експерти знайшли в імітованому рибному продукті «Оселедець під лосось». Звісно, в цій ситуації варто покладатися лише на міцність власного імунітету та самонавіювання, написано ж бо «натуральний».
Таку поведінку виробників та імпортерів експерти пояснюють прогалинами у законодавстві. Приміром, нелогічний пункт про попередження за десять днів про перевірку.
Обережно: сюрприз
Варто застерегти любителів риби холодного і гарячого копчення від надмірного вживання наїдку. Перевірки виявили порушення у виробництві й реалізації продукції. Як виявилося, на коптильнях не гребують перемороженою рибою. Тут навчилися надавати товарного вигляду продукту, порушуючи технологічний процес. Певне, щоб приховати одну ваду, виробники застосовують іншу: замість використати натуральні засоби для коптіння вони грішать хімічними аналогами. Тому, порадила Олена Сидоренко, не поспішайте купувати рибу в магазині. Принюхайтеся і придивіться, чи, бува, не криється за золотавою шкірочкою який сюрприз. А ще не кидайтеся на всілякі акційні трюки. Бо коли на продукт харчування знижують ціну, це має викликати швидше підозру, ніж радість від економії. Наприклад, оселедці у вакуумній упаковці, консерви — найбільш придатні вироби для всіляких махінацій, а для споживача це ризик отруїтися.
— Із чималого переліку рибної продукції ми також перевіряли «Сардини натуральні з додаванням олії», — розповів Василь Коротецький. — Те, що було в банці, назвати харчами не повертається язик. То було якесь сміття, причому товарна сировина не відповідала відсотків на тридцять масі, заявленій на банці.
Вакуумна упаковка — також не гарантія якості продукту. Наприклад, виявилося, що мікробіологічні показники риби солоної в такій упаковці далекі від норм і стандартів.
Кажете, краще взяти охолоджену рибу, особливо морську чи океанічну, бо в ній найбільше корисних елементів і для дієтичного харчування вона ліпше підходить, та й приготувати власноруч смачну й корисну страву? Так, щоб не труїтися хімією. Е ні, запевнила доктор технічних наук Олена Сидоренко, не вийде. Охолоджена рибна продукція аж стогне від левоміцетину, тобто антибіотика, яким обробляють тушки для продовження терміну придатності. Тривале споживання такої їжі спричиняє алергічні реакції, особливо в дітей. Також є ризик познайомитися з інвазованою (перепрошую, з глистами) рибою, бо санітарних норм не дотримуються ні виробники, ні постачальники.
Що робити?
Фахівці одностайно запевняють: розвивати і захищати власну аквакультуру. Із чого почати? З очищення водойм і їх зарибнення. У Києві налічується понад десяток озер. Старожили добре пам’ятають, як купалися і рибалили на Вирлиці, Жандарці, Сонячному, Синьому, Берізці. Нині через забрудненість водойм це робити небезпечно. Як свідчить статистика, у столиці дедалі частіше трапляються токсичні опіки в любителів купатися у відкритих водоймах.
Проте, стверджують експерти, вихід є. Розроблену науковцями програму очищення водойм уже апробували в Херсонській області. Суть її полягає в застосуванні природно-штучного біомеліораційного комплексу. Процедура проста і складається із трьох пунктів: вивчення водойми, альголізація (заселення водоростями), зариблення і біомеліорація. Але цим пунктам має передувати воля і бажання влади. Шкода, що столиці поки що не до цього.
Ми в Google+