Лілія ОЛЕКСЮК: «Персональні дані людина може повідомляти тільки добровільно»
Ніхто не може вимагати від громадянина будь-які відомості, поки не пояснить, з якою метою вони потрібні та як ними планують розпоряджатися. Про те, що робити у випадках, коли персональні дані потрапили до сторонніх осіб без згоди фізичної особи, чи можна їх вилучити та як покарати винних, під час прямої лінії «УК» розповіла перший заступник голови Державної служби з питань захисту персональних даних Лілія ОЛЕКСЮК.
«Ми не каральний загін»
Марічка, м. Київ:
— Мене цікавить: чи вважається мобільний телефон персональними даними? Дуже часто сторонні особи дзвонять мені на мобільний і пропонують щось купити. У мене виникає запитання: де вони взяли мій номер та чи взагалі мають право дзвонити з якимись пропозиціями?
— Будь-яка особа має право дзвонити будь-куди. Ніхто з точки зору законодавства не забороняє це робити. Інше питання, де ці особи беруть ваш номер. Ви запитували про це тих, хто вам телефонував?
— Так. Відповідають, що базу з номерами телефонів купили.
— Якщо вони так кажуть, ви можете запитати, що це за організація і написати скаргу в нашу службу з претензією стосовно того, що вони незаконно обробляють ваші персональні дані. Позаяк ви такого дозволу на поширення персональних даних, зокрема через продаж вашого номеру телефону не давали, то, найімовірніше, є порушення у сфері захисту персональних даних. Але це може бути виявлено лише в процесі перевірки.
— А що їм загрожує?
— Зважаючи на те, яке порушення вони допустили: від адміністративної відповідальності до кримінальної. Залежно від того, де суб’єкти, що обробляють персональні дані, їх взяли та як використовують. Тому що, наприклад, стаття 182 Кримінального кодексу України «Порушення недоторканності приватного життя» передбачає, що незаконне збирання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди карається штрафом або випраними роботами на строк до двох років. Також серед санкцій цієї статті — арешт до шести місяців та обмеження волі на строк до трьох років. Але про кримінальну відповідальність можна говорити лише у разі, якщо буде відкрито кримінальне провадження та проводитимуть досудове розслідування, яке здійснює міліція. Якщо ви вбачаєте підстави для такого формулювання, яке передбачено саме цією статтею, то звертайтеся з відповідною заявою до компетентного відділу органів внутрішніх справ. Після того як буде розпочато досудове розслідування, правоохоронці можуть долучити нашу службу, аби достеменно з’ясувати всі обставини справи. В такому разі ми також проводимо перевірку.
Якщо наявність складу кримінального правопорушення не буде встановлена, особи, які незаконно використали ваші персональні дані, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності. Також багато залежить від того, яка була нанесена шкода.
— Як мені довести, що ці особи справді дзвонили? Вони ж можуть потім усе заперечувати.
— Це можна довести з допомогою письмового звернення до мобільного оператора. Ви можете попросити роздруківку дзвінків за той період, в який вам телефонували. Зазвичай така інформація платна, але отримати її можна.
— У мене є ще одне запитання. В банках при обміні валюти вимагають паспорт. Його копіюють, відомості вносять в якусь базу даних. Це не порушення закону?
— У банків на сьогодні є нормативно-правова база, яка дає змогу збирати і обробляти такі дані при обміні валюти.
— Де гарантія того, що вони не візьмуть на цей паспорт кредит? Як себе уберегти від подібних неприємностей?
— Від таких неприємностей, на жаль, ніхто не може бути застрахований. Але всі дані про фізичних осіб, які збирають банки у процесі надання банківських послуг, повинні обробляти відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», який пояснює таке поняття, як банківська таємниця, а також Закон «Про захист персональних даних».
А якщо хтось здійснюватиме шахрайські дії з вашим паспортом, то ви маєте право написати заяву в міліцію. Щодо ксерокопій, то хочу вас заспокоїти — поки що жодної скарги з вимогою провести перевірку з цього приводу до служби не надходило. Таких звернень ні від громадян, ні від правоохоронних органів ми не отримували.
— А ваша служба не перевіряє, як зберігаються ці відомості?
— Ми ж не каральний загін, який намагається всіх покарати. А орган європейського зразка з функціями, які основані на довірі. Тому перевірку здійснюємо, якщо надходить відповідний сигнал про наявність порушення.
Абітурієнтів запишуть в окрему базу
С. РУДЕНКО, м. Харків:
— Шість років тому купила квартиру в шістнадцятиповерховому будинку. У ньому є газ, але саме в моїй квартирі немає. Раніше це було нежитлове приміщення. Тому в листопаді торік звернулася в «Харківобленерго» з проханням дозволити встановити електроплиту та нараховувати оплату за тарифами, які передбачені для будинків, де встановлені подібні плити. Але в мене відмовлялися приймати заяву, поки я не дала дозвіл на обробку персональних даних. Я не хотіла цього робити, мене змусили! Що це за обов’язкові вимоги, без яких навіть заяву не можна подати?
— Добиваючись у вас згоди насильно, «Харківобленерго», найімовірніше, порушило Закон України «Про захист персональних даних». Тому що згода дається добровільно і на ті дані, які фізична особа сама передає для обробки. Але Закон України «Про звернення громадян» дає їм право обробляти інформацію, яку ви добровільно передаєте як заяву (прізвище, адресу тощо).
— Порадьте, як потрібно вчиняти в подібних випадках, аби не отримувати відмов, а документи на розгляд приймали без згоди на використання персональних даних.
— Аби уникнути подібних ситуацій, відправляйте заяву рекомендованим листом. Без особистих зустрічей. Тоді в організації не буде підстав не прийняти заяву до розгляду.
М. НАЗАРЧУК, м. Київ:
— Наступного року моя донька має вступати в коледж. А цього року вступала дочка моєї знайомої. І ця знайома розповідала, що перш ніж прийняти документи, від них вимагали паспорт, ідентифікаційний код і письмову згоду на обробку персональних даних дитини. Дівчина в коледж так і не вступила, а згоду на обробку даних дала. Чи законні такі вимоги? Може, навчальний заклад відмовити у прийомі документів лише тому, що батьки не дають подібну згоду?
— Питання вступу до навчальних закладів I—IV рівнів акредитації належить компетенції Міністерства освіти і науки. У них є спеціальні закони — «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про середню освіту». І не одним із них не передбачено порядок збору та обробки інформації і в якому обсязі зокрема коледж повинен її у вас брати. Регулюється це Умовами прийому, які затверджує Міністерство освіти і науки. Тобто до набрання чинності Законом «Про захист персональних даних» у навчальних закладів не було жодної норми щодо обробки та зберігання персональних даних абітурієнтів.
— Так навіщо вони їх збирали раніше та продовжують це робити?
— На сьогодні вже є постанова Кабінету Міністрів від 13 липня 2011 р. № 752 «Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти», на підставі якої дані учнів, батьків, педагогів збирають у Єдину електронну базу даних. Для того, аби занести до цієї бази інформацію про особу, необхідно отримати від неї згоду на обробку персональних даних.
— Я все одно не розумію, навіщо зберігати відомості про дитину, яка не вступила до коледжу…
— Але ж заяву вона подавала. І коледж повинен її зберігати разом з іншою інформацією про абітурієнта. Наприклад, ви вирішите звернутися до суду та оскаржити рішення приймальної комісії. Звідки тоді брати дані дитини, як відслідковувати, коли вона подавала документи, хто працював у приймальній комісії тощо?
— Скажіть, будь-ласка, а чи не забагато місць, де нас змушують залишати свої персональні дані? Куди не підеш — скрізь просять паспорт та ідентифікаційний код. І кожного разу ми ризикуємо, бо не знаємо, до яких рук вони можуть потрапити.
— Маріє Іванівно, де ви працюєте?
— У магазині.
— І там напевно є дисконтні картки, а громадяни заповнюють анкети, щоб ними користуватися. Тому що магазин хоче отримати максимальні відомості про покупця, щоб потім запропонувати товари, що підійдуть не лише йому, а і членам його родини. Тобто якомога більше продати. І тут немає ніякого криміналу, це лише маркетинговий хід. І за ті відсотки, на які людина отримує знижку, вона з власної волі віддає у користування персональні дані.
— А якщо персональні дані вимагає державний орган, це можна проігнорувати?
— Представник державного органу, який просить у громадянина таку інформацію, повинен чітко назвати статтю закону, якою обумовлено це прохання. Тоді ваша письмова згода взагалі може виявитися непотрібною.
Медична допомога без «особливих умов»
— Чи належать до персональних даних електронна пошта особи та телефон?
— У деяких випадках належать. Наприклад, провайдер знає, кому продавав послуги інтернет-зв’язку. Коли заводите персональну поштову скриньку, то робите це зазвичай з персонального комп’ютера, в якого є IP-адреса. Для провайдера зв’язати докупи всі ці речі з метою ідентифікації особи — не проблема, тому ці дані персональні. Так само для оператора, що надає послуги телефонного зв’язку, не секрет, що це саме ваші персональні дані. У вас виникли якісь проблеми з використанням цих відомостей?
— Поки що ні. Просто я заходила на один сайт і там вимагають або номер телефону або електронну адресу. І я подумала: законно це чи ні.
— Вимагати — це взагалі незаконно. Можуть попросити, а вирішувати вам. Наша служба надавала роз’яснення з питань обробки персональних даних за допомогою веб-сайтів. Служба наголошувала на тому, що власники веб-сайтів під час збору персональних даних користувачів зобов’язані повідомляти про мету збору персональних даних, де вони планують їх зберігати, до кого в разі розголошення персональних даних можна буде пред’явити претензію юридичного характеру, на кого можна подавати позов до суду.
Д. МИРОНЕНКО, м. Київ:
— У поліклініці моєму чоловікові сказали, що вони формують бази даних для сімейних лікарів і вимагають від пацієнтів детальну інформацію про нього і членів його сім’ї, а також згоду на її обробку та передачу третім особам. Чи законно це? Лікарі можуть відмовити у наданні медичної допомоги, якщо такої інформації їм не надавали?
— Київ належить до регіонів, де здійснюється експеримент із впровадження електронного реєстру пацієнтів. І згоду просять для обробки і зберігання в ньому даних кожного, хто звертається за допомогою до медиків. Але це не підстава, аби відмовити у наданні такої допомоги.
В. ЛЕВКУЛИЧ, Запорізька область:
— Школи вимагають надання великої кількості відомостей про дитину і батьків. Як вони будуть використані і захищені, не знають ні батьки, ні працівники шкіл. Чи правомірні ці дії педагогів? Питання дуже актуальне, позаяк, з одного боку, постійно говориться про шкоду поширення дітьми інформації про себе в соціальних мережах, а з іншого — зобов’язують батьків брати участь у поширенні такої інформації. Чи є якісь обмеження щодо збору даних?
— У Законі «Про захист персональних даних» не має конкретного переліку даних, які можна збирати, а які ні. Але після перевірок суб’єктів господарювання, які надають освітні послуги, Державною службою з питань захисту персональних даних та Уповноваженим з прав людини, на якого з нового року перейдуть наші функції, були дані спільні рекомендації Міносвіти, щоб усе-таки був чітко виписаний обсяг даних, які можуть збирати навчальні заклади.
— А що робити батькам зараз? Які відомості надавати?
— Поки що дані про батьків передають у тому обсязі, який вони вважають за потрібне надати. Я, наприклад, знаю, що деякі школи вимагають вказувати національність батьків. Це незаконно. Таку інформацію людина може повідомити про себе тільки добровільно.
В. ОСТАПЧУК, м. Житомир:
— Періодично житлово-комунальні підприємства погрожують оприлюднити перелік злісних боржників, серед яких немало поважних людей, що не оплачують комунальні послуги аж ніяк не через свою бідність. Наскільки законне таке розголошення персональних даних? І чи не бачите ви тут суперечності між нормами закону та моралі?
— Ви порушили дуже важливе питання. З одного боку, інформація, що є суспільно-важливою, має бути оприлюднена. Це обумовлено Законом України «Про доступ до публічної інформації». З іншого — боржники, яких таким чином винесли на суд громадськості, мають право подати до суду.
Люди, які на вашу думку, потребують суспільного осуду, можуть мати якісь об’єктивні обставини, що завадили їм вчасно сплатити рахунки. І ви як сусід цих громадян просто можете про них не знати. В такому разі моральна шкода, яка буде їм завдана в результаті оприлюднення інформації, може переважати суспільний інтерес, і ваші сусіди цілком законно претендуватимуть на компенсацію такої шкоди. Тому всі питання з боржниками вирішуються у судовому порядку. І це найкращий вихід із цієї ситуації. Ті обленерго, ЖКГ, або інші комунальні підприємства, які мають претензії до громадян, що отримують послугу і не сплачують за неї, мають право звернутися до суду та відшкодувати збитки. Без всякого морального осуду.
Як уберегти своє майно?
В. СУХАНОВ, Донецька область:
— Комунальні підприємства наполягають на тому, що потрібно укладати договори, якщо хочеш отримувати послуги. При цьому потрібно надати не тільки копії паспорта та ідентифікаційного коду, а й документа, що підтверджує право власності на житло. В ЗМІ час від часу читаємо, що спритні адвокати та нотаріуси відбирають у людей нерухомість, використовуючи саме ксерокопії документів. Тому в мене таке запитання. Якщо людина багато років живе в одному помешканні, своєчасно сплачує усі платежі комунальним службам, навіщо переробляти договори? Коли запитую, на підставі яких нормативно-правових документів мене примушують надавати ксерокопії, нічого адекватного сказати не можуть, лише запевняють, що всі приносять.
— Договори укладати потрібно, але жодним із чинних законів не встановлено обов’язок особи надавати комунальним підприємствам ксерокопій правовстановлюючих документів на житло. Тому достатньо буде пред’явити для огляду оригінал відповідного документа.
— Але як мені захистити свої права?
— Якщо ваше право захисту персональних даних порушене, ви можете звернутися до нашої служби з письмовою скаргою. Ми не будемо зволікати з відповіддю.
Т. ЖУРБАС, м. Київ:
— У школі, де навчається моя донька, пропала дівчинка. Представники міліції, які прийшли, щоб поспілкуватися з її однокласниками, примусили дітей писати детально, як звати батьків, з ким вони мешкають у квартирі, хто приходить до них у гості. Вони не перестаралися? Хіба можна примушувати дітей таке писати?
— Запитання, яке ви озвучили, стосується безпосередньо прав дітей. Представники правоохоронних органів повинні здійснювати допит неповнолітніх обов’язково в присутності батьків або педагога. Якщо вони дотрималися цієї умови, то мали право ставити будь-які запитання, які були важливими при проведенні процесуальних дій.
Д. ЛАЗНЮК, Дніпропетровська область:
— Які відомості про людину вважаються конфіденційною інформацією? Чи потрібно надавати інформацію про працівників, якщо до підприємства з відповідним запитом звертається прокуратура?
— Частина друга статті 32 Конституції України визначає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 20 січня 2012 року у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, до конфіденційної інформації про фізичну особу належать зокрема дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження. Конституційний суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини рішення від 30 жовтня 1997 року зарахував до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
Рішенням визначено, що Конституційний суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) — це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові стосунки цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про прокуратуру», при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, зокрема за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, зокрема щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних із перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Разом з тим, вищезазначена стаття містить застереження: дії, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті, можуть бути вчинені тільки під час проведення перевірки в порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 21 цього Закону, для здійснення перевірки прокурор ухвалює постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та об∂рунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі-підприємцю. Постанова прокурора може бути оскаржена цими особами до прокурора вищого рівня або суду в порядку адміністративного судочинства протягом десяти днів з дня одержання копії постанови. За результатами розгляду скарги прокурор вищого рівня приймає рішення про задоволення скарги та скасування постанови або про відмову у задоволенні скарги. Оскарження постанови до прокурора вищого рівня не позбавляє особу права на її оскарження до суду, яке може бути здійснене нею протягом десяти днів з дня одержання рішення прокурора вищого рівня про результати розгляду скарги.
Таким чином, якщо до запиту прокуратури з посиланням на статтю 20 Закону України «Про прокуратуру» не додається копія постанови, в якій зазначені підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та об∂рунтована необхідність учинення дій, власники персональних даних не зобов’язані надавати затребувану інформацію.
Інформація в Інтернеті живе вічно
— Персональні дані нині нерідко спливають у Всесвітній мережі. Достатньо лише один раз зробити покупку в Інтернет-магазині. Як мінімізувати ризики та чи повинні такі магазини захищати інформацію про клієнтів?
— Усі зобов’язані захищати персональні дані. Якщо ви передаєте таку інформацію, то повинні якось обумовити правовідносини з цією юридичною особою.
Кожен — сам господар своїх персональних даних, і від людини залежить, кому вона їх передає. Якщо ви не хочете їх надавати, насильно ніхто не відбере.
— Коли щось купуєш в Інтернет-магазині, не підозрюєш те, що твої дані потім підуть «гуляти» далі…
— Якщо свої правовідносини з цим магазином ви ніяк не закріпили, він може на свій розсуд у межах, встановлених законодавством, розпоряджатися інформацією, яку від вас отримав.
Коли ми проводимо семінари, то постійно нагадуємо слухачам про те, що не варто викладати багато особистої інформації в соціальних мережах. Особливо, потрібно мінімізувати повідомлення про те, яка у вас машина, квартира, куди і на скільки ви плануєте поїхати відпочивати.
На сьогодні і правоохоронні органи, і їх опоненти — представники криміналітету — ретельно вивчають інформацію саме у соціальних мережах.
Діти часто без відома батьків викладають фотографії, за якими можна встановити достаток сім’ї. І ця інформація буде цікавою для певного виду осіб з поганими намірами. Варто пам’ятати, що ваш електронний аналог завжди повідомляє про те, де ви перебуваєте. Тому стежте за тим, що ви викладаєте в Інтернеті, який живе вічно. Наразі механізму видалення звідти інформації назавжди немає. Адже ви не знаєте, хто її і куди скопіював.
О. ПАВЛОВА, м. Луганськ:
— Моя подруга вважає, що треба обов’язково переоформити документи з приватизації, щоб відомості були внесені в новий Держреєстр. Ті, хто приватизував квартири в 1990-ті роки під час «першої» хвилі, мають документи, відомості до яких записували ще на друкарській машинці. Інші люди кажуть: якщо не плануєш продавати житло, краще не мати справи із Держреєстром, бо тоді особисті дані можуть стати надбанням шахраїв із нерухомості.
— Підкажіть, будь-ласка, чи варто витрачати час та гроші на «осучаснення» даних? І прокоментуйте, скільки має заплатити людина, яка хоче це зробити?
— Це питання до Державної реєстраційної служби. А чи необхідно осучаснювати ці відомості, вирішує сам громадянин. Закон не передбачає цю процедуру як обов’язкову.
Тетяна БОДНЯ, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ "УК"
Лілія ОЛЕКСЮК. Народилася в Києві 28 січня 1977 року.
Розпочала свою трудову діяльність вихователем ГПД у СШ № 219 м. Києва, куди пішла працювати в 1995 році одразу після закінчення Педагогічного училища № 3 м. Києва, де пропрацювала до 1998 року.
У 1999 році закінчила Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова за спеціальністю початкове навчання (учитель початкових класів). У 2003 р. закінчила Київський університет туризму економіки і права й отримала повну вищу освіту за спеціальністю правознавство та здобула кваліфікацію «юрист». З червня 1998-го по листопад 2011-го — працювала на різних посадах у Державному підприємстві «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
З листопада 2011 року і дотепер — перший заступник голови Державної служби України з питань захисту персональних даних.
ПРЕС-ЦЕНТР "УК"
З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ на електронну адресу: imrich@ukcc.com.ua.
Ми в Google+