«Ми ще просто не здатні зрозуміти, хто жив посеред нас і кого ми втратили, — написав у суботу, дізнавшись про трагічну новину, російський сатирик Віктор Шендерович. — Ті, хто тортурами в казанській психлікарні перетворили її на напівінваліда, і ті, хто промовчав у ганчірочку весь репресивний «совок», стали потім новою російською елітою — і гуртом, до кінця її життя, іронічно проусміхалися на її адресу. У цій загальній іронічній посмішці брали участь і багато новітніх демократів зі школи real-politik: Лєра, ну що c неї взяти. Екстремістка! А вона, серед усієї цієї двозначної гнилі, багато років лишалася неймовірним еталоном честі. І вражаючим, герценівської сили публіцистом. А її неприйняття зла було воістину шекспірівським…».

Російський громадський діяч, незалежна журналістка і відеоблогер, засновниця партії «Демократичний союз» Валерія Новодворська померла в Москві в суботу, 12 липня, на 65-му році життя. Російські ЗМІ повідомили, що під час госпіталізації її стан оцінювався як важкий і, за попередньою інформацією, причиною смерті став інфекційно-токсичний шок.

Валерія Новодворська — одна з найвідоміших жертв радянської каральної психіатрії. Два роки молода жінка перебувала на примусовому лікуванні. У 80-ті її тричі судили за дисидентську діяльність. Та зламати дух опозиціонерки не вдалося. Найіронічніша правозахисниця сучасності виступала з послідовною критикою поточного політичного режиму. Рівно місяць тому вона висловилася на сторінках «Сноба» про День Росії — це був її останній коментар.

«России больше нет — мечта взмахнула крылом и, улыбнувшись, улетела. Мы имеем дело со старым, закосневшим в своих преступлениях Советским Союзом. После истории с Крымом это стало тем более ясно. С приходом Путина ельцинская эра окончилась навсегда. Судя по намерению переименовать Волгоград в Сталинград, у нас не только не было перестройки и ельцинской демократии, у нас и хрущевской оттепели не было — не было вообще ничего между Сталиным и сегодняшним днем. Я удивляюсь, что прах Ельцина еще не выкопали и не бросили в огонь, как делали при Петре противники того или иного государя. У нас нет даже Российской империи, которая хоть и была тюрьмой народов, не была концлагерем и империей зла. Сегодня у нас империя зла. И, судя по рейтингу Путина, народ это вполне устраивает».

Соцмережі стали для Новодворської можливістю донести свої думки до найширшої аудиторії. Вона з радістю долучала до друзів користувачів з України. Останній блог Валерії Іллівни мав назву «Чому мовчить російський народ?», де вона зазначала, що це для радянського народу набір нормальний: вставання з колін, «покажемо кузькіну мать», злидні, розруха, улюблене начальство пхає черевиком — має право, всіх затиснути, нікого нікуди не пускати. Нічого не треба — що треба, самі потягнемо, що погано лежить... А свій народ Росії ще належить набути.

Може, колись тому новому народові стане в нагоді й покладене на вівтар свободи Валерією Новодворською…

Критичні цитати від Валерії Іллівни

«Ми готові до спокутування. Боюся, що Путін доведе ситуацію до доброго миру, коли ослабіла Росія, голодна, роздягнена, на колінах проситиме в України шматочок хліба з салом. Що ж, якщо це єдина ціна за мир і за повернення Україні Криму, то нехай буде так».

«Мені здається, що це не підйом патріотизму, а підйом ідіотизму. Якщо в нашій країні щось і підіймається з колін, то це ідіотизм. Причому у найвульгарнішій і найгаласливішій формі».

 «Усі авторитарні режими просто шаленіють від олімпіад і прагнуть заманити олімпійців. Вони взагалі люблять пишноту, пошану, дзвін, галас. І тут та сама історія... Правда, ті компетентні люди, що їздили туди на місце, виявили, що там взагалі ще кінь не валявся. А гроші вкрали...»

«Хто у Путіна лежить під віконцем? Фарширований Ленін. А над Кремлем що стирчить? Червоні зірки. А гімн у них, у кремлівських, на який мотив? То що ж їх не влаштовує у лимоновцях?!»

 «Якби США напали на Росію, для нас це було б добре. Для Росії краще бути штатом США. Але я гадаю, що ми американцям не потрібні. Тому нам треба готуватися до війни з тупістю, деградацією і реставрацією радянських порядків».

«Путіну, звісно, хочеться спертися на надійніший авторитет, ніж Дзержинський. Христос — хороше прикриття...»

«Хто може захопити Росію? Дурень якийсь, якому хочеться сто тридцять мільйонів нероб годувати?»

«Україна — це та Русь, що залишилася вдома».