Результати приватизації протягом останніх 10 років показали, що підприємства, які працювали до її проведення, мали більші показники ефективної діяльності та прибутковості. Після приватизації доларові мільярдери отримали право монопольного контролю над власністю та капіталом. В Україні ступінь концентрації таких мільярдерів на 10 чи 100 тисяч населення, згідно із закордонними дослідженнями, один із найвищих у світі. Про це заявив директор держустанови «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Валерій Геєць на «круглому столі» в Києві, організованому Фондом розвитку конкуренції.

На заході йшлося  про роль конкурентної політики держави та Антимонопольного комітету України (АМКУ) в подоланні кризових явищ. Ринок і держава мають функції влади, тому намагаються монополізувати її. Який механізм усунення цих суперечностей? Адже є загроза, що у разі об’єднання влади ринку та капіталу вони можуть отримати контроль над державою.

Як виводять прибутки

Вади законодавства, що регулює приватизаційну та постприватизаційну діяльність компаній, дають змогу монопольно здійснювати виробництво, виводити прибутки та не розраховуватися з державою. І витрачені на приватизацію гроші швидко відмивають.

Перед державою постає питання, як позбутися цих вад у період чергової приватизаційної хвилі. «Депутати домовилися, що не голосуватимуть за закони щодо приватизації, доки не змінять закон про приватизацію державного майна. Через його недосконалість можна отримати ще більший контроль над власністю. Цей закон слід проаналізувати, зокрема в АМКУ», — каже Валерій Геєць.

У середині травня народні депутати не підтримали в першому читанні урядового законопроекту №2464 «Про внесення змін до Закону України «Про приватизацію державного майна» (щодо механізму приватизації)». Як відомо, Кабмін хоче швидко продати 300 державних підприємств. Проте, на думку аналітиків, у нинішніх умовах продаж сотень великих підприємств може бути лише в інтересах олігархів. Крім того, і продаж землі — загроза формування олігархічного капіталу в агросекторі.

«На ринку присутня величезна кількість транснаціональних корпорацій, відбудеться відповідна концентрація власності, і контроль здійснюватимуть вони. А світовий досвід доводить, що невдала земельна реформа закінчується в багатьох державах серйозними потрясіннями, тому АМКУ має впливати на такі явища», — констатує Валерій Геєць.

Змови стають технологічнішими

Конкурентність повинна зменшити бідність, а від діяльності АМКУ споживачі матимуть вигоди. «Картельні або антиконкурентні договори прямо обмежують економічну свободу інших суб’єктів господарювання, тому держави-члени ЄС картелі піддали обмеженням, а згодом заборонили. Така поетапна заборона, наприклад, наявна в антикартельному законодавстві Великобританії. Зокрема закон про обмежувальну торгову практику 1956 року зробив картелі незаконними, що, згідно з дослідженнями, дало змогу збільшити продуктивність праці на 20—30%», — підкреслив керівник відділу конкуренції ОЕСР Джон Девіс.

В Україні боротьба проти картельних змов тільки починається. 29 квітня цього року АМКУ розглянув справу про картельну угоду між великими продуктовими торговими мережами та дослідницькою компанією «АСНільсен Юкрейн». Розмір накладеного на відповідачів у справі (19 суб’єктів господарювання) штрафу становить 203,616 мільйона гривень (у середньому 0,1% їхнього обігу, тоді як максимальний обсяг — до 10% річного обігу). Сума штрафу здається незначною з огляду на те, що за три роки, за підрахунками АМКУ, відповідачі отримали 50—60 мільярдів додаткових надходжень, тоді як фактична торгова націнка відповідачів становила 45% проти обгрунтованих 15,54%. Таку суму АМКУ виставив через те, що ритейлери продемонстрували готовність до співпраці, хоч і не визнали провини. Між тим, в Українській торговій асоціації та  компанії Nielsen повідомили, що мають намір оскаржити рішення АМКУ в суді.

«На олігопольних ринках (бензину, ритейлу) через розвиток  інформаційних технологій картелі стали зовсім іншими. Їхнім учасникам не треба зустрічатися, щоб погодити дії. Тому потрібно удосконалювати Закон «Про захист конкуренції», щоб належно кваліфікувати картелі, які окупували Україну», — вважає голова експертної ради Фонду розвитку конкуренції Олександр Мельниченко.

На його думку, АМКУ має скористатися нормою, якої немає в американському та європейському картельному праві: розслідувати дії органів влади, які можуть вплинути на конкуренцію. Тобто АМКУ може розслідувати дії, скажімо, міністра юстиції під час ухвалення актів і будь-яких рішень щодо конкуренції, міністра економіки, НКРЕКП, місцевих органів влади. Аби АМКУ став насправді незалежним органом, експерти вважають, слід внести зміни до Конституції, щоб його голову та членів призначав Президент України за погодженням з Верховною Радою. А призначення голів його тервідділень слід заборонити погоджувати з місцевими органами влади.

Тим часом.  19 травня Верховна Рада нарешті визначилася з очільником Антимонопольного комітету України: за підсумками голосування ним став Юрій Терентьєв. Ініціатором призначення був Кабінет Міністрів.

Останнє місце роботи новопризначеного голови АМКУ — генеральний юрисконсульт ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Перед цим протягом десяти років він працював у ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна». Він магістр міжнародного права — закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Має також диплом про вищу освіту за спеціальністю «фінанси» цього ж вишу.