Старовинний Острог, розташований на відстані близько 40 кілометрів від обласного центру Рівне, довгий час вважався одним із найголовніших міст Волині. У XIV — XVII століттях ним володіли найвпливовіші та найбагатші в Україні князі Острозькі — нащадки давньоруських князів.

Волинські Афіни

Авторитетний політичний діяч, меценат друкарства та літератури, опікун православ’я князь Василь-Костянтин Острозький перетворив «Волинські Афіни» (як ще називали Острог) в одне з найбільших міст Східної Європи. Разом із племінницею Гальшкою Острозькою він увійшов до історії, заснувавши тут 1576 року слов’яно-греко-латинську академію (перший вищий навчальний заклад у Східній Європі) та найпотужніше тогочасне видавництво — кириличну друкарню Івана Федорова (Федоровича). В останній побачили світ греко-слов’янський «Буквар» (один із перших українських підручників) та перша друкована повна слов’яномовна Острозька Біблія. До друку її підготував учений, ректор академії Герасим Смотрицький, а технічно втілив у життя друкар Іван Федоров (до речі, 6 із 12 своїх видань він надрукував саме в Острозі). Понад мільйон букв, понад тисяча сторінок — і майже жодної помилки! Фактично це була перша компаративістська праця у ті часи, здійснена гуртком учених Острозької академії. У цьому й унікальність Острозької Біблії, яка побачила світ у 1581 році.

«Острог — справжня українська Мекка, — говорить ректор Національного університету «Острозька академія» Ігор Пасічник. — Тут зберігся унікальний замок князя Острозького. І не лише він. Коли ми закладали фундамент для нового навчального корпусу, то відкрили під землею старе місто, вулицями якого могли розминутися дві двоколки. Острог потрібно врятувати, відреставрувати та зберегти для нащадків. Якщо наші державні посадовці нарешті вивчать історію держави — це буде обов’язково зроблено».

Ректор академії для цього зробив уже чимало: він єдиний в Україні керівник вишу, який на руїнах історії у провінційному містечку, на яке не звертали увагу за радянських часів, відродив славетну освітянську святиню. За це 2009 року Ігорю Пасічнику було присвоєно звання Героя України. «Ми відродили більше, ніж університет, — говорить Ігор Демидович. — Ми відродили національну гордість. В Україні є багато університетів, які давали й дають хороші знання, але саме в Острозі формувався інтелект української нації».

І справді, чого варта лише Острозька Біблія! Щоб її укласти, потрібні були чималі знання, серед яких й  іноземні мови. До речі, в Європі така книга латинською мовою побачила світ лише через 11 років. Росіяни на її основі створили Єлизаветську Біблію, за якою моляться й досі. В Острозі сформувалася плеяда письменників-полемістів – Василь Суразький, Іван Вишенський, Христофор Філалет, Герасим та Мелетій Смотрицькі. Останній є також автором Граматики церковнослов’янської мови, яка упродовж двохсот років була підручником у школах України, Білорусії, Молдови, Румунії та Росії. Зі стін Острозької академії вийшов гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, відомий не лише тим, що став переможцем грандіозної Хотинської битви, а й стояв біля витоків Київського братства та його школи, яка стала основою для формування Києво-Могилянської академії.

Ігор Пасічник пишається тим, що він причетний до відродження новітньої Острозької академії, яка після багатьох років руїни та забуття постала за часів незалежності України в 1994 році. «Без Божого благословення ми б цього не зробили. Відродити академію змогли ще й тому, що повернули із забуття прізвища людей, які поклали колись на вівтар вітчизни свої інтелект та життя. Про них ніхто не згадував понад 420 років. Ми ж знайшли їхні праці, перекладали й продовжуємо перекладати, дивуючись, наскільки актуальними залишаються повчання предків. У ХVI столітті князь Василь-Костянтин Острозький залишався ледь не єдиним оплотом українства. Він продовжував виховувати в академії провідників нації. Я можу з упевненістю сказати, що спудеї нашого вишу хоч сьогодні готові віддано служити Україні».

З історії перемог

За часів СРСР наш народ намагалися позбавили історії перемог і зробити нацією, не спроможною створити потужний інтелектуальний потенціал. Між тим, князь Костянтин Іванович Острозький, батько засновника Острозької академії, був легендарним переможцем, який виграв 86 битв і якого при житті за битву під Оршею, де Острозький розбив 80-тисячне московське військо, назвали руськими Ганнібалом та Македонським. Про це ні діти більшості шкіл, ні студенти вишів навіть не чули. «Бо на такі сторінки української історії було накладено табу, — говорить ректор академії. — Патріотизм нації формувався на розрізнених уривках з історії, на прикладах людей, які були далекі від патріотизму. Тому кафедра історії  Острозької академії створила свою книгу перемог, яку ми хочемо видати й домогтися, щоб вона потрапила до шкільної програми. Держава має дбати про національний інтелект, проводячи ретельний відбір талановитих, обдарованих дітей, починаючи з дитсадочків. Повинна держава надати талановитій молоді й перше робоче місце. Скажу не без гордості, що 90% наших випускників таким працевлаштуванням за спеціальністю забезпечені. Бо мають високий рівень знань. Останній постійно підтверджується: цього року, наприклад, ми не програли жодного з 9 конкурсів наукових робіт з психології, історії, економіки, права, романо-германської філології, в яких брали участь провідні вітчизняні виші. Нещодавно в академії відбулася олімпіада фахівців-правників консультативних клінік, де студенти українською та англійською мовами відстоювали перед іноземною комісією право на подорож до США на стажування. З 16 провідних університетів, які готують правників, Острозька академія зайняла третє місце».

Чи не тому студенти інших авторитетних вишів України часто приїжджають в Острог ознайомитись не лише з історією, а й із новітніми навчальними технологіями. Нещодавно академію відвідала група студентів Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Вони відвідували лекції, жили в гуртожитках, харчувалися в студентській їдальні. Пізніше кияни ділилися своїми враженнями в соцмережі, запевняючи, що нічого подібного вони ніде в Україні не бачили. При цьому згадали, як їх лякали перед поїздкою до Острога: мовляв, чого ви не бачили в «этой деревне, глуши?» Та що там студенти? Дехто з ректорів кепкував з Ігоря Пасічника, який «створив у селі університет і понабирав для викладання в ньому дітвору». «Під останніми, — згадує Ігор Демидович, — колеги мали на увазі випускників вітчизняних університетів, яких я спочатку запросив на роботу, а потім послав на стажування у провідні виші Європи. Тепер серед колишньої «дітвори» є чимало кандидатів, докторів наук, професорів. Наші викладачі відрізняються від багатьох інших тим, що чудово вміють користуватися сучасними технічними засобами навчання, знають дві-три мови, беруть участь в програмах обміну. Середній вік наших викладачів — 36 років. І якщо в інших вишах оголяються цілі кафедри, бо провідні викладачі виходять на пенсію, то нашій академії  це не загрожує — маємо лише трьох пенсіонерів, серед яких і я. Директору бібліотеки академії, наприклад, пропонували в Рівному високу зарплатню, квартиру, але він відмовився залишати рідний виш. І в цьому — найбільше досягнення академії».

У коридорах науки: в Острозі люблять ці історичні будівлі. Фото автора

Всі дороги ведуть  до Острога

В Острозі дуже люблять приймати гостей. Аби кожному з них приділити належну увагу, довелося залучити волонтерів-екскурсоводів. Половина делегацій — з-за кордону, які хочуть познайомитися з витоками українства. Іноземці активно допомагають вишу: на пам’ятній дошці, що встановлена на будівлі наукової бібліотеки, висічені, наприклад, імена меценатів зі США, Австралії, Канади, які вклали власні кошти в храм науки. Бо старше покоління емігрантів з України історію своєї Батьківщини, роль у ній Острозької академія знає краще, ніж ми. Не випадково на тижневу презентацію в американському Гарвардському університеті, присвячену 425-річчю Острозької академії, запросили делегацію з вишу. «Нас прийняли на найвищому рівні, після чого я зробив запис у книзі почесних гостей. До речі,  другий (після Михайла Горбачова) представник країн Східної Європи. Тоді ж Президент США Білл Клінтон особисто привітав Острозьку академію з відродженням та ювілеєм і надіслав у подарунок американський прапор, який висів над Капітолієм. Нині він зберігається в музеї академії», — розповів ректор.

Серед українських  меценатів академії — Президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко, редактор газети «День» Лариса Івшина (це видання є інформаційним спонсором вишу), український меценат Віталій Гайдук, який викупив на аукціоні оригінал Острозької Біблії й подарував її академії, і нині є активним благодійником університету, академік, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський, а також колишній мер Львова Любомир Буняк. Останній першим повірив у відродження Острозької святині і надав вишу перший транш на будівництво восьмиквартирного будинку для викладачів й університетського парку. Цікаві історичні метаморфози: в ХVІ столітті Острозька академія  створювала Києво-Могилянську академію, а в 1994 році Національний університет Києво-Могилянська академія створював Острозьку академію. В Острозі будуть завжди з вдячністю пам’ятати особистий вклад у становлення НаУОА першого президента НаУКМА професора В’ячеслава Брюховецького.

Нинішній Президент України Петро Порошенко теж відвідав академію. Щоправда, перебуваючи в ролі кандидата у президенти. Він був у захваті від вишу, мав зустріч зі студентами й навіть посадив дерево в академічному скверику. «Порошенкова» сакура прижилася в Острозі й вже почала цвісти. Що ж, на благодатній острозькій землі добро завжди щедро родить. Через це тягнуться сюди українці.