«Колись давно колосок пшениці починався при самій землі. Але Господь розгнівався на людські гріхи і вирішив зменшити кількість зерен на стеблах. Колосок почав скорочуватися просто на очах. Люди мовчали, а коти й собаки, передчуваючи голод, завили. Тоді Всевишній змилостивився і залишив трохи зернят на верхівці. Ми повинні годувати котів і собак, тому що їмо їхній хліб», — таку повчальну історію розповіла бабуся, відрізаючи шматок хліба Рябкові. І це запам’яталося на все життя. Та чи розкажуть сучасні представники старшого покоління подібні історії своїм онукам? І хто повинен відповідати за духовне виховання дітей та молоді? 

Двічі платить скупий на почуття

На перший погляд, це ніби в компетенції сім’ї та навчальних закладів. Але далеко не в кожній родині можуть грамотно і переконливо говорити на такі делікатні теми, як святість чи гріх. Учителі й вихователі дитсадків теж не мають духовної освіти. А служителі церкви, які приходять у дитячі колективи, навпаки, не знають педагогічних тонкощів, не вміють правильно підібрати переконливі й зрозумілі дітям приклади. Саме про це говорили на круглому столі, зібраному медіа-центром «Моє місто», представники громадськості та закладів освіти.

Єпископ Чернігівський і Ніжинський Іларіон ще влітку на засіданні Громадської гуманітарної ради при голові Чернігівської облдержадміністрації саме на це й звертав увагу присутніх, наголошуючи, що вирішувати питання виховання молоді треба починати з роботи з усіма категоріями суспільства: «Чим наповнені серця батьків і матерів, що для них головне — матеріальне чи духовне?»

Відповідь на це запитання знаємо, чи не так? Хоч не розуміємо, як вийшло, що маємо побоювання недодати своєму чаду щось із матеріальних благ, тоді як із сімейних стосунків часто випадає те, що не має ціни. Відгороджуємося зайнятістю і важливими справами, мало говоримо про почуття й переживання і про те, що їх спричинило.

«Ми всі бачимо, як активно в молодіжному середовищі зростають алкоголізм, наркоманія, розпуста, ігроманія. Це розплата за ідеологію споживацтва, за культ матеріального успіху, за бездуховність і втрату справжніх ідеалів, — наголошують священно?служителі. — Духовно і морально просвічена молодь відвертається від розпусти, не приймає її в жодних формах».

«Співпраця органів влади з релігійними громадами в питаннях збереження історичної спадщини, духовного виховання, утвердження здорового способу життя — це важливі кроки до духовного оновлення, що має не лише суто церковне, а й широке суспільне значення», — завважив голова облдерж?адміністрації Володимир Хоменко.

Зрозуміло, що… нічого не зрозуміло

Багато хто із сучасників однією з причин недостойного виховання молоді вважає засоби масової інформації. Вони, мовляв, постійно закликають: збагачуйтеся, живіть у власне задоволення, тільки для себе, все спробуйте у цьому житті! Та зрозуміло, що це далеко не єдина причина ситуації, яка склалася.

Насправді дорослим, звинувачуючи підростаюче покоління у тому, що воно «не таке», треба взяти частину вини за це на себе і визначитися, як всебічно протистояти небажаним явищам. Та коли доходимо думки, що треба працювати з юними умами, їхнім світоглядом та мораллю, рано чи пізно виникає ще одне непросте запитання: чи обмежується духовна освіта релігійним вихованням?

Приміром, президент ГО «Академія розвитку» Наталія Надирова розповіла про реалізацію проекту «Морально-духовна складова в системі освіти Чернігівщини». В результаті анкетування, яке провели в обласному центрі, а також у містах Ніжині й Прилуках, стало зрозуміло, що істини не знайдено. Тому що кожна людина має власний погляд на світ. Адже більшість опитаних (46%) назвали духовність сукупністю моральних цінностей і лише 38% пов’язали це поняття з вірою в Бога. Частина респондентів акцентувала на культурі та стані душі. Усе це цілком поєднуване, однак не взаємозамінне.

Тож перевести духовне виховання молоді виключно у релігійну царину не вдасться. Слід виробити спільну концепцію, завдяки якій і школа, і громадськість, і духовенство, і батьки відіграватимуть однаково першочергові ролі. Тим більше, що приклади такого досвіду в області вже є: в Чернігівському національному технологічному університеті, у закладах дошкільного виховання Чернігівського району тощо.

ПРЯМА МОВА

Наталія НАДИРОВА,
президент ГО «Академія розвитку»:

— Те, що ми спостерігаємо в сучасному суспільстві, в шкільному, молодіжному середовищі (і не тільки), насторожує і викликає тривогу за майбутнє. Це безвідповідальність, брак поваги до батьків та вчителів, шкідливі звички, що значно «помолодшали», низький рівень елементарної побутової культури. Усе це призводить до знищення потенціалу нації й вимагає активного втручання. Наша «Академія розвитку» існує з 2006 року. Працюємо як волонтери. Робимо все, що від нас залежить. Нині це перші проекти, які фінансуються з бюджету, — «маленькі кошти» на круглі столи, листівки тощо.