Економія вже сьогодні

У кожній області України є свої ресурси для заміщення газу іншими видами палива, є свої секрети економії. Які саме — з’ясовували журналісти «Урядового кур’єра».

Черкащина. Солома коштує вдвічі дешевше

«Готуй сани влітку» — ця народна мудрість завжди актуальна, особливо з урахуванням практики щорічного зволікання щодо підготовки об’єктів житлово-комунального господарства до опалювального сезону. Як повідомила начальник управління ЖКГ Черкаської облдержадміністрації Людмила Зарічна, нині до зими підготовлено трохи більше 40% об’єктів житлово-комунального господарства та соціальної сфери області.

Місцеві держадміністрації разом із органами місцевого самоврядування розробляють оперативні плани технічних заходів стосовно зменшення споживання природного газу теплопостачальними підприємствами на 10% до кінця року та на весь опалювальний період для населених пунктів. На облік беруть нежитлові приміщення, які не використовуються та можуть бути тимчасово відключені від опалення. На підприємствах теплоенергетики створюють запаси резервних видів палива та переглядають температурні графіки теплових мереж з метою їх оптимізації.

В області розроблено регіональну програму модернізації комунальної теплоенергетики, якою передбачено заходи щодо скорочення споживання природного газу на 30% та використання альтернативних видів палива.

Проте на Черкащині є непогані приклади ефективної економії енергоресурсів, зокрема в галузі теплопостачання. У чотирьох котельнях обласного центру працюють когенераційні установки, а у Смілі запустили котельні, що функціонують за допомогою відходів деревини. У семи районах частину житлових будинків та об’єктів соцсфери вже перевели на електроопалення, а в Корсунь-Шевченківському районі п’ять котелень навчальних закладів працюють на тирсі. Опалення трьох навчальних закладів м. Звенигородки перевели на котли піролізного типу, які працюють на відходах деревини.

У селі Водяному Шполянського району вже два роки приміщення контори місцевого сільгосптовариства та сільради, а тепер уже й будинки селян, обігрівають відходами соломи. На території занедбаної ферми побудували цех і налагодили переробку соломи. За словами директора підприємства Миколи Ржевського, тут готові забезпечити пресованою соломою потреби всього села, в якому близько тисячі жителів, адже за добу виробляють майже 20 тонн альтернативного палива. Частину його навіть експортують. Спочатку таким паливом обігрівали власну контору, а нині паливо, вдвічі дешеве за дрова, використовують і для обігріву інших сільських приміщень. Селяни задоволені: солом’яні пелети дають тепла навіть більше, ніж традиційні дрова.

Так само дешево й ефективно обігрівають приміщення машинного двору в СТОВ «Агрофірма «Маяк» Золотоніського району. Чому б подібний досвід не поширити на всю область?

Але, як визнають в управлінні ЖКГ, подібні приклади поки що швидше виняток ніж правило. Нині на Черкащині тільки розвивають роботу стосовно зменшення енергозатрат. Приміром, директор Ватутінського професійного училища № 2 Микола Логвіненко повідомив, що споживання природного газу в навчальному корпусі буде зменшено за рахунок оптимальної організації навчально-виробничого процесу. Навчальний заклад знизить і споживання блакитного палива за допомогою заміщення джерелами електричної енергії, тобто всі складські, невиробничі та інші допоміжні приміщення опалюватимуть електронагрівальними приладами, і тільки під час виконання робіт в них. Керівник же місцевого комунального підприємства тепломереж Василь Сільвашко вважає, що перехід міської котельні на альтернативні види палива нині технічно неможливий. Отож у місті ще належить знайти ефективні шляхи економії енергоресурсів.

Фахівці вважають, що Черкаська область має всі можливості значно скоротити обсяги споживання природного газу та інших енергоресурсів і наступного опалювального періоду.

Київ. Почали з енергоаудиту

Мешканці 30 тисяч квартир Шевченківського району Києва, а це 600 будинків, під час минулого опалювального сезону могли б заплатити за тепло в своїх домівках на 25% більше, однак зекономили чималу суму.. Як пояснив «Урядовому кур’єру» голова райдержадміністрації Петро Пантелєєв, це сталося завдяки тому, що в цих будинках було встановлено лічильники теплової енергії. І якби люди платили по-старому — за нормами нарахування, при яких оплата розтягується на цілий рік, — то їм довелося б викласти за тепло на 28 мільйонів більше.

Наприклад, для квартири площею 70 квадратних метрів така економія становить 500—600 гривень за рік. До того ж люди платять тільки тоді, коли отримують тепло. «Враховуючи значне підвищення тарифів, така економія в нинішніх умовах для мешканців досить суттєва», — зауважив Петро Пантелєєв. Він розповів, що нині приладами обліку тепла в районі обладнали понад 40% житлових будинків — це найкращий показник серед районів Києва.

Такий рівень оснащеності приладами обліку забезпечила районна програма з енергозбереження. Цю роботу планують продовжити, адже взяли цілеспрямований курс на економію енергоресурсів. Найперше — провели енергоаудит будинків, аби з’ясувати, в якому вони стані. Потім розгорнули роботу з утеплення і встановлення індивідуальних теплових пунктів у підвалах будинків. Завдяки цьому шлях теплоносія до помешкань буде коротшим, до того ж це дасть змогу уникнути втрат тепла в мережах.

Закарпаття. Тепло не дорожчає у дбайливих

Тячівський район за кількістю населення найбільший у Закарпатській області: тут проживають майже 180 тисяч осіб, з яких 80% — жителі сільських населених пунктів.

— У цьому районі переважно гірська місцевість, половину району досі не газифіковано, — сказав директор департаменту соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації Віктор Мацола. — Там, де немає газу, люди звертаються за субсидіями на придбання твердого палива та скрапленого газу.

У департаменті прогнозують, що підвищення оплати за енергопостачання, тарифів на комунальні послуги значно збільшить кількість звернень за субсидіями, особливо серед жителів гірських сіл. Бюджет сімей області не постраждає, оскільки підвищені витрати горян покриватиме держава. Та й самі люди ощадливіше підходитимуть до використання енергоресурсів.

— Підвищення тарифів не зіпсує настрою тим, хто звик рахувати кожну одиницю тепла, електроенергії, — додає Віктор Васильович. — Оскільки в області, окрім Рахова, більш ніде не залишилося центрального опалення, й перемогла автономка, ці енергоносії завжди проходять через лічильник. Це допомагає заощаджувати.

— Люди дедалі частіше поєднують обігрівання газом зі спалюванням у котлах пелетів, дров, тирси тощо, — додає начальник відділу адресних соціальних виплат — головний державний інспектор департаменту соціального захисту населення Іван Колодій. — У себе вдома я використовую аж два котли: газовий і твердопаливний. З’єднавши їх послідовно, газові гігакалорії доповнюю дров’яними. Маю достатньо дров після щорічного обрізування саду. На цьому щомісяця виграю не одну сотню гривень, а також економлю блакитне паливо.

КОМПЕТЕНТНО

«Пора ставати господарями!»

Наталя ОЛІЙНИК,
директор департаменту стратегії реформування та розвитку ЖКГ Мінрегіону:

— В Україні вже є приклади успішної термомодернізації будинків. Як правило це ініціатива тих мешканців, які створили ОСББ. Термомодернізація — один з ефективних шляхів енергозбереження, адже якщо будинок утеплено належним чином, на його обігрів знадобиться менше енергоресурсів. Але спочатку потрібно зробити капітало?вкладення.

Зазвичай у багатьох регіонах фінансування проводять спільними зусиллями — частково беруть кредит, трохи дають муніципалітети і самі мешканці. Останні, звісно, мають цього захотіли. Бо ж як буває: місто одне, влада одна, але в одному будинку люди дбають про свій комунальний комфорт, а в другому — ніби їм це й не потрібно. Або чекають, що хтось прийде і їм усе зробить.

Однак уже пора ставати господарями. А помічники знайдуться. І знаходяться. У 2012 році розпочалося державне пільгове кредитування на ремонти будинків, у яких створено ОСББ, під 3%. Банки видають беззаставні кредити на модернізацію. Суми невеликі — 56 тисяч гривень, 100 тисяч. Але процес пішов.

Місто також може брати участь у ремонтах таких будинків, але на умовах співфінансування. Так, у Рівному діє програма 80 на 20 (80% фінансує місто, 20% — мешканці), а в Черкасах — 50 на 50: роблять термомодернізацію, утеплюють будинки, ставлять теплолічильники.

Лідер у цій справі Луцьк. Там на модернізацію будинків з держбюджету було виділено понад 5 мільйонів гривень кредиту. Ми в Луцьку провели засідання Нацради з питань діяльності ОСББ. Представники з усієї України приїхали, подивились ці будинки. В основному всіх цікавили механізми фінансування термомодернізації. А вони такі: 6 ОСББ у Луцьку взяли кредит на 10 років. Перший рік — відсоткові канікули, а далі — під 3%. Проте погашення відсотків узяло на себе місто, а люди — тіло кредиту.

Ідеться не тільки про утеплення та встановлення приладів обліку, а й про регулятори тепла. Адже тоді можна коригувати подачу теплоносія залежно від погоди. Тож коли утеплили будинки, встановили індивідуальні теплові пункти, лічильники, то побачили, що почали споживати удвічі менше тепла, і люди на своїх гаманцях відчули це. А коли кредит повернуть, тоді мешканці цих будинків відчують ще більшу економію.

Що нині необхідно зробити для покращення енергоефективності будівель?

На виконання Україною зобов’язань з питань енергоефективності та відновлюваної енергетики в рамках Договору про заснування Енергетичного співтовариства та імплементації у національне законодавство вимог директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 2010/31/ЄС «Про енергетичні характеристики будівель» розроблено проект Закону «Про енергетичну ефективність будівель». Буде запроваджено паспортизацію енергетичної ефективності будівель (або відокремлених їх частин) з метою отримання інформації про розрахункові показники їхньої енергетичної ефективності, результати проведення оцінки їхньої відповідності встановленим мінімальним вимогам до енергетичних характеристик будівель.

Крім того, визначені умови проведення сертифікації енергетичної ефективності будівель у разі купівлі, продажу та оренди будинків.

Матеріали спеціального додатка підготували Василь БЕДЗІР, Владислав КИРЕЙ, Інна КОСЯНЧУК,«Урядовий кур’єр»