Кожна весна, і нинішня — не виняток, екзаменує господарників на вміння самотужки давати собі раду в непростих ринкових умовах. Багаторічний досвід та уроки попередніх років змушують хліборобів мислити категоріями економічними, завчасно прораховувати плюси і мінуси свого господарювання, адже за таких складних умов, як цьогорічні, розраховувати доводиться лише на власні можливості, вміння, враховуючи, звісно, природні чинники і кон’юнктуру ринку, від чого залежить ефективність агровиробництва.

Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

Не до експериментів

Легше дати собі раду великим сільгосппідприємствам (де є фахівці з агрономії, економісти й бухгалтери, які прораховують затрати й майбутні прибутки), аніж фермерові з невеликим земельним наділом. Водночас усі будують стратегію діяльності за економічною доцільністю: ніхто ж бо — ані керівництво великого підприємства, ані фермер — не чекає вказівок і рекомендацій зверху, що саме, коли і які площі засівати, кожен на власний розсуд визначає, які культури його господарству вигідно вирощувати.

Аграрії Львівщини значно раніше, аніж зазвичай, розпочали весняні роботи. Підганяла галицьких хліборобів виводити в поле техніку незвично тепла і безсніжна зима — аби не втратити життєдайної вологи, якої бракуватиме за прогнозованої сухої весни та спекотного літа. Хто швидше розпочав весняну оранку, опинився у виграші, бо і запас вологи у грунті був достатнім, і посівна обійшлась трохи дешевше. Бо якщо засіяти дорогі гектари, то як може бути дешевим хліб? 

Стрімке зростання вартості паливно-мастильних матеріалів, міндобрив і засобів захисту рослин істотно підвищили вартість посівної нинішньої весни.  А на цьогорічній посівній, жартують господарники, як в одиночному плаванні: кожен газда самотужки вирішує, де взяти фінансові ресурси на придбання якісного насіннєвого матеріалу. Експериментувати бояться, бо добре пам’ятають, як дорого заплатив за подібне  «експериментаторство» один із досвідчених фермерів із Жовківського району, придбавши насіння зернових зарубіжної селекції: сподівався підвищити урожай, а не районовані до місцевих умов сорти насіння не витримали випробування тутешньою  зимою, і 116 гектарів посівів повністю загинули.

Та хоч би як ретельно прораховували господарники власні витрати, ринок уже на старті весняної посівної вніс істотні корективи у фінансові розрахунки селян: майже одночасно «загалопували» ціни на насіння, рекордної позначки сягнула вартість паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин. Звісно, за такої ситуації, коли вартість літра дизпалива і бензину зростала чи не щодня, вже не про заощадження власних коштів думали, а кожен робочий день газди сушили голову над тим, де взяти кошти, аби заправити техніку й вирушити в поле.

З вартістю пального понад 14 гривень за літр і  понад 4 тисячі гривень за тонну аміачної селітри та астрономічною вартістю засобів захисту рослин, які закуповують у закордонних виробників за стрімко зростаючим валютним курсом у гривневому еквіваленті, посівна, за приблизними підрахунками, здорожчає більш ніж на 20%. Фермерські господарства й індивідуальні виробники вже підраховують втрати. 

Коштів бракує 

— Львівщині, аби нормально відвеснувати, потрібно 621 мільйон гривень, — каже в. о. директора департаменту агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації Роман Верещинський. — 525 мільйонів (85%) — власні ресурси, решта — кредитні запозичення, з яких 62 мільйони вже залучено.

Виробники, однак, не залишилися сам на сам із фінансовими проблемами. Частина хліборобів області уклала угоди з Аграрним фондом України на постачання зерна нового врожаю. Таким чином уже запозичено 9 мільйонів гривень, натомість аграрники повинні віддати 10 тисяч тонн зерна. Два роки тому в області започаткували програму часткового відшкодування відсоткових ставок за кредитами фізичним особам. Торік цією програмою скористалися 22 господарства. Нинішнього року в обласному бюджеті на реалізацію проекту передбачили 1,1 мільйона гривень, відтак, за попередніми розрахунками, повідомив Роман Верещинський, обласний бюджет відшкодує відсоткові ставки за кредитами (але не більш ніж 50 тисяч гривень) ще понад 20 господарствам. 

— На гектар ярих зернових сільгоспвиробник викладає трохи більш як  п’ять з половиною тисяч гривень, — каже голова  Асоціації фермерів Львівщини Ярослав Кардаш, — і це без оплати праці механізатора! Через це більшості фермерів катастрофічно не вистачає коштів. Тому, аби не влазити у непосильні борги, окремі господарники залишають незасіяними чималі площі, адже не кожному по кишені кредитні відсоткові ставки до 25% у банківських установах і понад 30% — у кредитних спілках.

Ці площі додаються до необроблюваних зокрема в Турківському, Сколівському та Старосамбірському районах ще з початку дев’яностих, коли розпочалося реформування сільського господарства. Вилучені з обробітку, лежать облогом, хоча раніше на них вирощували зернові, городину, овочі й навіть ягоди-фрукти! Нинішнього року загалом на Львівщині не оброблятимуть понад 100 тисяч гектарів, які могли зробити ужинок з карпатської ниви щедрішим. Засіють в області 630 тисяч гектарів, з яких 10 тисяч — ті, що їх не обробляли впродовж багатьох років.

— Завдяки теплій погоді і достатній кількості вологи у грунті добре перезимувала озимина: із 220 тисяч гектарів втрати — менш ніж відсоток, — каже Роман Верещинський. — Під цукрові буряки відвели 16,2 тисячі гектарів, під другий хліб — понад 90 тисяч, а під овочеві культури — 24 тисячі гектарів.  Трохи менше, аніж торік, у господарствах виростять  гречки (майже 6 тисяч гектарів). Але небажання займатися цією культурою господарники пояснюють не лише доволі трудомістким процесом, а радше браком потужностей для перероблення крупи.

Уперше за останні десятиріччя агровиробники області зменшили на 5 тисяч гектарів площі посіву ріпаку, засіявши цією технічною культурою 51 тисячу гектарів. А здала позиції загалом економічно вигідна для вирощування у карпатській зоні технічна культура через торішнє зниження ціни. Ріпак став менш прибутковою справою, й аграрії переорієнтувалися на інші.