Символічно, що презентація цих двох томів «Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947)», виданих чернівецьким видавництвом «Букрек» (на черзі — третій том), відбулася під час міжнародного форуму видавців, який цього року проходив у Львові під гаслом «Україна — Європа: культурні та історичні цінності». Видання здійснюється за підтримки Меморіального фонду імені Теодоти та Івана Климів, Вічного фонду Целестини та Ірини Суховерських і Меморіального фонду ім. Марусі Онищук та Івана Харука з Канадського Інституту українських студій в Альбертському університеті.

На думку очільника колективу авторів академіка Української Академії політичних наук Юрія Макара, мета видання — сказати правду і наблизитись до істини в українсько-польських історичних відносинах, щоб надалі зуміти швидше пробачити одні одним давні кривди, піднятися на нові цивілізаційні рівні. Чимало витерпіли обидва народи, а постановники тих негараздів залишалися на висоті своїх посад і цинічно терли руки.

Через економічні й соціальні проблеми українські вчені мають менше напрацювань у складній царині примусово-добровільних переселень українців Холмщини, Надсяння, Лемківщини та південного Підляшшя і пов’язаних із цими процесами людських трагедій у часах після Першої та Другої світових воєн. Як сказав під час презентації книжок колишній військовий аташе Посольства України в Польщі, а нині заступник директора фірми «Гелікон», яка матеріально та організаційно долучилася до створення цих творчих розвідок, Омелян Риб’як, «нам завжди важко було протиставляти свої факти у відповідь на звинувачення польської сторони щодо потерпілих під час депортації українців до УРСР та проведення акції «Вісла». Наші факти і проблеми замовчувались, українські цвинтарі залишались забутими. Тепер хоч можемо і маємо що сказати, можемо вінки на могили покласти…»

— Хто б міг подумати десять років тому, коли розпочалася праця над книгами про переселення частини українців, — наголосила у своєму виступі генеральний директор «Букреку» Дарина Максимець, — що в 2014-му переживатимемо чергову трагедію в Україні, коли людей знову відриватимуть від рідних осель.

Два томи, які вже побачили світ, із запланованого тритомного видання

Не все так просто в нашій історії, але щоб вона була повчальним уроком, треба про це знати якомога більше і всебічніше. На думку учасників презентації, авторам видання потрібна була не лише чимала працездатність, щоб опрацювати тисячі документів польською, українською, писаною і друкованою латинкою, оскільки в ті часи українського шрифту в друкарських машинках не було, німецькою, російською, англійською, а й послідовність позиції і мужність. Особливо, коли доводилось Юрієві Макару обстоювати свою позицію на конференціях у польських наукових закладах і наукових та громадських колах.

До перекладацької, творчої і технічної праці над книгами документів та досліджень долучилися чимало фахівців Чернівецького національного університету. Автори послуговувалися матеріалами п’яти державних архівів України, двох Польщі, кількох центральних і провінційних Канади. Тільки з бібліотеки і архівів Канади, з Фонду відомого українського вченого-енциклопедиста Володимира Кубійовича їм надіслали 18 кілограмів копій документів. Багато з них друкується вперше.

Заглибившись у цей документальний клондайк, за твердженням авторів, вони змінили свої початкові наміри обмежитися 500-сторінковою книгою.

До першого тому увійшли дослідження з 12-ти розділів: від «Першої світової війни і біженства до Росії» до «Остаточної ліквідації української спільноти на Холмщині та Підляшші».

У документах, дослідженнях і спогадах названо 3200 прізвищ учасників цих сумних подій, тисячі православних храмів, до яких ходили українці на тих теренах. Не випадково ці книги замовляють у різних кінцях світу, у тому числі 92-річний житель Калгарі, що в Канаді, Микола Ворон замовив «для себе і для бібліотеки».

У другому томі «Від депортації до депортації…» йдеться про долю знаних родин переселенців, таких як всесвітньо відомий музикант Богодар Которович, вчений, багаторічний ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Микола Максимович. Вміщено спогади простої селянки з багатодітної сім’ї села Руда Журавецька Томашіського повіту, очевидиці тих жахливих подій Анастасії Кукулевич. Подано матеріал про «Біженство і повторну депортацію священиків».

Відгомін акції «Вісла» не затих у серцях і другого покоління нащадків вимушених переселенців, яких гнав у чужі краї страх убитих, знищених земляків, пограбованих у власних домівках. І не було за те нікому кари.

Про серцевий біль батька, стреси близьких, що передчасно зводили їх у могили, і про те, як прагнули побачити батьківське село Стенятин Грубешівського повіту на Люблинщині, розповідають у другому томі заслужений журналіст України, колишній редактор газети «Урядовий кур’єр» Михайло Сорока та його брат професор Київського університету Юрій.

Про це свідчить і потік листів, які отримує авторський колектив від людей з різних куточків України, Росії, Польщі, Америки. Чимало з них увійдуть до третього тому «Від депортації до депортації…». Вирішено на їхній основі започаткувати видання часопису, щоб не загубилися важливі й цікаві свідчення, жива історія доль країн і конкретної людини. 

Ольга ЛОБАРЧУК
для «Урядового кур’єра»