«Урядовий кур’єр» починає цикл публікацій про підготовку до сезону літнього оздоровлення дітей в Україні в умовах фактично втраченого для відпочинку Криму. В якому стані місця дитячого відпочинку? Куди відправити дитину? Ми вирішили почати з Одеси.
Дев’ятирічний Назарко із Запоріжжя сам захотів прочитати Шевченкові поезії й продекламував їх із неабиякою майстерністю, не потребуючи жодних знижок з огляду на вік. А потім з дитячою безпосередністю розповів, як добре йому в «найкращому дитячому таборі»: «Тато з мамою казали, що раніше найкращим у нас був «Артек», а зараз — ось цей».
Через кримські події розташований в Одесі Український дитячий центр «Молода гвардія» став для країни табором №1. Перша цього року зміна, що розпочалася 1 березня, ще приймала 30 маленьких кримчан. «Вони приїхали з Криму як Автономної Республіки у складі України, а поверталися вже до анексованого півострова», — розповідає директор УДЦ «Молода гвардія» Едуард Лебединський. Наступна зміна працювала вже без кримських дітей. Вихователі кажуть, що юні кримчани навряд чи збагнули весь драматизм ситуації, в якій опинилися вони та їхня мала батьківщина.
Едуард Лебединський розповів нам, що нині обговорюють ініціативу, за якою в одну зі змін у «Молодій гвардії» можна було б зібрати дітей військовиків, котрі виїхали на материк, та громадян, що покинули Крим як біженці.
Відгукуватися на людську біду — в традиціях табору. Тут рятували від алчевського «голодомору», давали прихисток постраждалим від вибухів у Новобогданівці. Далекого 1986 року в складі «Молодої гвардії» з’явився новий табір «Прибережний». Його збудували, щоб приймати дітей, постраждалих від Чорнобильської аварії.
Чим може цей дитячий центр прислужитися країні у нинішній халепі?
Рукавичка, на жаль, не гумова
Анонсуючи «все можливе, щоб вирішити питання оздоровлення громадян», міністр соціальної політики Людмила Денісова серед іншого зазначила, що «наприклад, українські діти цього літа будуть відпочивати в «Молодій гвардії».
Відкриємо невеличкий секрет. Українські діти відпочивали тут і торік. І позаторік. За повного аншлагу, який табору вже кілька років забезпечує тотальний викуп путівок державою. Інакше кажучи, цього року «Молода гвардія» оздоровить ту саму кількість дітлахів, що і раніше, і жодним чином не зможе перебрати на себе роботу «Артеку» та ще близько 70 відчужених кримських оздоровниць. «Молода гвардія» не прийме до себе тих дітей, які могли б оздоровитися в «Артеку», — змушений констатувати Едуард Лебединський.
Улітку тут можуть одночасно відпочивати 1100 дітей, взимку — 900. За 12 оздоровчих змін набігає 11 тисяч 200 путівок. Збільшити цю цифру якось можна було б, задіявши додаткові дві зміни у зовсім уже не оксамитових січні та лютому. Це теж не дуже просто, оскільки газифікація УДЦ через зволікання із бюджетним фінансуванням так і не завершена, хоч її планували вивести на фініш ще торік у вересні. Вирішення цього питання дало б змогу довести кількість путівок до 18 тисяч на рік.
Ще один резерв — табір «Морський», який від 1998 року не працює на прийом дітей: «За даними експертизи, там не те що дітей тримати — навіть капітальний ремонт проводити не можна». Необхідна повна реконструкція — лишити можна тільки фундамент та несучі конструкції. Ціна питання мало відрізняється від побудови нових корпусів і становить 60 мільйонів гривень.
Якби це зробили, потужність табору зросла б ледь не на половину — додатково 400 дітлахів у кожній зміні або плюс 5 тисяч на рік. Це якщо тут відпочиватимуть здорові діти. Коли ж новий табір, як це планували раніше, запрофілюють під дітлахів із хворобами опорно-рухової системи, то місць буде менше — приблизно 200—250. Протягом місяця має бути остаточно обрано профіль для «Морського». Втім, навіть якби вдалося нині десь знайти ці 60 мільйонів, першої зміни у «Морському» довелося б почекати.
«Цього року збільшення обсягів за рахунок табору «Морський» не відбудеться, — каже Едуард Лебединський, — бо потрібен час на саму реконструкцію». Директор УДЦ поділяє плани міністра соцполітики зробити «Молоду гвардію» новим «Артеком» на материковій частині». Проте наголошує передусім на якісних, а не на кількісних змінах.
«Артек» не за бажанням
«А я — ЧіП! А я — ЧіП!» — маленький хлопчик тішився цій обставині, на перший погляд, не зовсім зрозумілій. «ЧіП — означає «чистота і порядок», — пояснила мені вихователька. Тобто малюк працює у групі, що стежить за належним станом у приміщеннях та на вулиці. Тут у кожного є справа. Назарко, з яким ми познайомилися, тут журналіст. Його обов’язки — розповідати про перебіг життя у таборі. Фішка УДЦ — те, що кожна зміна тут тематична. Нині головна тема — екологія. У цій тематиці навіть старші діти вважають доволі цікавим таке, скажімо, марудне заняття, як прибирання узбережжя. Дехто з них мав щастя побувати раніше в «Артеку» і, порівнюючи два дитячі центри, відставання «Молодої гвардії» вони не бачать. Щось на рівні нюансів: «В «Артеку» до вожатих зверталися тільки на ім’я, а тут слід і по батькові». Якось навіть без ствердження, добре це чи погано.
Директор УДЦ каже, що табір може взяти на себе проведення деяких дитячих фестивалів, що їх раніше приймав «Артек», а також стати головним методологічним форпостом для усіх дитячих здравниць України.
«Молода гвардія» — це потужний резерв у напрацюванні якості, — наголошує Едуард Лебединський. — Ми завжди претендували на те, щоб бути флагманом, над цим працюватимемо. Хочемо стати потужним центром методології оздоровлення. Більше скажу: підтримуватиму стосунки з колегами з «Артеку», бо нині необхідний обмін досвідом, потрібне вироблення певних концепцій».
Очільник «Молодої гвардії» наголошує, що напрацьований в СРСР та на пострадянському просторі досвід оздоровлення дітей такий, якого не мають країни Заходу, де літній відпочинок — це передусім наметові містечка, кемпінги та скаутські загони. «Молода гвардія» не повинна закриватися для спілкування, — каже Едуард Лебединський, — вона повинна надавати свій досвід і переймати чужий, щоб динамічно розвиватися».
Якісного піднесення УДЦ потребує й у суто матеріальному стані.
Нині споруди «Молодої гвардії» справляють враження чогось масштабного та грандіозного, проте нерідко достатньою мірою занедбаного, позбавленого догляду справжнього господаря. Усе немов тримається ще на радянському запасі міцності. Те, що можна зробити силами колективу, робиться: і територія, і приміщення, в яких живуть діти, на вигляд охайні й затишні. Проблеми можна помітити там, де відчувається потреба у якихось капітальних вкладеннях.
Великий, вишуканої архітектури кіноконцертний зал на тисячу місць зовні сірий та обшарпаний. Будівництво спорткомплексу, започатковане 1989 року, «успішно зупинилося» 1991-го. «Тепер там лише палі, зарослі бур’яном», — бідкається директор, однак не полишає надії, що рано чи пізно УДЦ таки матиме повноцінний спорткомплекс. Загальну вартість комп?лексної реконструкції табору він оцінює у 200 мільйонів гривень. Сподівається, що цього року вдасться отримати хоч дещицю із тих 60 мільйонів, що потрібні на реконструкцію «Морського» — аби бодай розпочати рух у цьому напрямку.
Втім, ідеться про те, що навіть після таких капіталовкладень «Молода гвардія» стане значно кращою, але не принципово більшою. Резерви для компенсації кримських втрат Едуард Лебединський радить пошукати в іншому місці.
Час збирати табори
«Ще за часів Радянського Союзу Україна, маючи тепле Чорне море, сконцентрувала на своїй території дуже багато дитячих таборів, центрів, санаторіїв, — каже Едуард Лебединський, — не тільки в Криму, а й у Миколаєві, Одесі, Херсоні. В Україні, згідно з реєстрами, існує 780 позаміських дитячих оздоровниць. Це не така вже й мала цифра. Їх значно менше, ніж було раніше, проте, завантаживши табори материкової України на 100%, значною мірою можна було б розв’язати проблему, що виникла через брак доступу до кримських оздоровниць».
В управлінні у справах сім’ї та молоді Одеської ОДА нам повідомили, що, реагуючи на листи профільного міністерства, переглядають потужності наявних в області закладів відпочинку. Як резерв розглядають викуп путівок у приватних санаторіях.
Особливо доречними в умовах дефіциту місць для відпочинку стають і зусилля прокуратури, спрямовані на повернення державі незаконно привласнених рекреаційних земель, зокрема й тих, що були територією дитячого відпочинку. Рік тому ми вже повідомляли, що, задовольняючи апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Одеський апеляційний господарський суд витребував з незаконного володіння приватного підприємства та передав на користь держави цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Сонячний». Тож нині варто лише як слід скористатися цим відвойованим ресурсом, розташованим у курортному містечку Сергіївка Білгород-Дністровського району.
А вже на початку квітня за поданням Київської райпрокуратури Одеси суд повернув міській громаді землі культурно-оздоровчого центру дозвілля та сім’ї «Вогник», що був закритий ще наприкінці 1990-х. Чому б нині не згадати про колишнє призначення цих 10 соток на вулиці Дмитра Донського? Чому б при нагоді, користуючись свіжим уроком, не здолати наслідки тих сотень і тисяч мікроанексій, під час яких санаторні землі були надійно окуповані на всіх обширах країни?
Адже навіть нині, по-господарчому скориставшись тим ресурсом, що є на континентальній Україні, наша держава цілком зможе перекрити «випадання» кримських оздоровниць із національного обігу. Якби вона мала хист до того, щоб бути справжнім господарем, кримського аншлюсу просто не сталося б...
ДОВІДКА «УК»
Ще 1924 року «Комуна юних піонерів Лузанівки» стала передвісником одного з найбільших в Україні дитячих таборів. Уже 1928-го замість наметового містечка тут відкрили санаторій для дітей, хворих на туберкульоз.
Із 1935 року тут почав працювати Республіканський піонерський табір санаторного типу. 1956-го санаторій реорганізовано в республіканський піонертабір, який тоді і набув своє нинішнє ім’я: «Молода гвардія».
Табір займає площу близько 40 гектарів у «золотій» приморській зоні, через що на нього неодноразово зазіхали усілякі рейдери та прихватизатори. У 2008—2009 роках було ухвалено нормативні документи, які звели нанівець можливість відчуження земель УДЦ.
Заборонено здавати будь-що в оренду, підписувати договори інвестування та концесії — все, де може виникнути бодай зачіпка для загарбання навіть шматочка дитячої території чи майна. Держава заявила, що ніхто, крім неї, не має бути тепер тут господарем. Залишилося довести, що вона здатна дбайливо та вправно господарювати.
Ми в Google+