Аграрна Україна має лише 3–5% застрахованих посівних площ, тоді як у США та Канаді застраховано до 80% сільгоспугідь, у Німеччині — до 40%. А в Іспанії страхування врожаю окремих сільськогосподарських культур сягає 100%. Миколаївські аграрії, попри статус Миколаївщини як «зони ризикованого землеробства»,  в осінньо-зимовий період 2010-2011 років уклали лише 25 договорів, застрахувавши трохи більш як 7 тис. га.  

Фермерство — традиційний для Рівненщини спосіб господарювання на землі. Тому перші форми такого господарювання з’явилися в краї ще до проголошення Незалежності України. Нині ж на Рівненщині понад 600 фермерських господарств. Разом з індивідуальними селянськими вони вирощують понад 95% картоплі та овочів, виробляють близько 80% м’ясо-молочної продукції та майже половину обласних обсягів зерна.

Нинішній рік багатий на ювілейні дати. З-поміж найвизначальніших — 20-річчя запровадження в сучасний період національного державотворення президентури, як ще називають цей пост, що займає першість серед інших державних інститутів.

Нагадаємо, що постановою Верховної Ради «Про вибори Президента Української РСР», датованою 25 червня 1991 року, визнавалося «за доцільне заснувати пост Президента Української РСР до прийняття Конституції РСР».

За даними аналітиків, частка компаній з якісним корпоративним управлінням в Україні зросла за 2007–2011 роки з 6% до 13%, тоді як з посереднім — знизилася з 44% до 23%. Підконтрольність олігархам і державі збільшує ризики і знижує якість корпоративного управління, тоді як компанії, цінні папери яких котируються на західних біржових майданчиках, показують найкращі результати. Про реформування системи корпоративного управління в Україні, її стратегічні завдання і практичні кроки йшлося на «круглому столі», який провели у Ялті Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), Центр комерційного права та газета «Урядовий кур’єр». 

Забутий Богом і людьми край» — так зовсім недавно називали Рівненське Полісся. Богом — бо не дав нам родючих чорноземів, людьми — бо десятиліттями не ступала тут нога високопосадовців. Хто б міг подумати, що настануть часи, коли й наші поліські землі будуть у ціні? 

Так, земля вже сьогодні має свою (але, на жаль, поки що тіньову) ціну. І доки політики ламають словесні списи об ринок землі, наша годувальниця потихеньку спливає до рук новітніх латифундистів. І цього вже не бачить тільки сліпий.

Зрозуміло: формування цивілізованого ринку землі в Україні неминуче. Нещодавно Кабінет Міністрів передав на розгляд Верховної Ради закони «Про ринок земель» та «Про державний земельний кадастр» — адже про функціонування ринку землі без її чіткого обліку говорити не доводиться.

Про ризики та перестороги, з цим пов’язані, а також про досвід, набутий  у вирішенні земельних питань на Рівненщині, ми говоримо з учасниками «круглого столу»

«Тільки громадська думка може осягнути все, вчасно подати знак тривоги, вчасно порушити якісь важливі питання, одне слово — бути найвищим регулювальником складного суспільного організму» — ці слова видатного українця Євгена Сверстюка  звучать надто актуально нині, коли наше суспільство дійшло думки про необхідність безвідкладного удосконалення чинної  української Конституції.

Навряд чи хтось із наших співгромадян сьогодні достеменно пам'ятає свої відчуття в ту мить, коли він отримав документ на право приватної власності на житло в багатоквартирному будинку. З одного боку, ми з наймачів житла справді стали власниками. З другого - за порогом приватизованої квартири майже нічого не змінилося. Обшарпаний під'їзд, брудні сходи, розбитий ліфт, захаращений автівками, сміттям та іншим непотребом двір, порожні пляшки та недопалки на тому місці, яке колись передбачалося для дитячого майданчика. Усе це - зона нашого з вами буття на довгі роки. А відносини з ЖЕКом переважно нагадують глухе нерозуміння давніх ворогуючих сторін: один не бачить, а другий не чує. 

"Забутий Богом і людьми край", - так ще недавно називали рівненське Полісся. Богом, бо не дав нам родючих чорноземів, людьми - бо десятиліттями не ступала тут нога високопосадовців. Хто б міг подумати, що настануть часи, коли й наші поліські землі будуть у ціні?

Так, земля вже сьогодні має свою (але, на жаль поки що тіньову) ціну. І доки політики ламають словесні списи об ринок землі, наша годувальниця потихеньку спливає до рук новітніх латифундистів. І цього вже не бачить тільки сліпий.

Зрозуміло: формування цивілізованого ринку землі в Україні неминуче. Нещодавно Кабінет Міністрів передав на розгляд Верховної Ради закони "Про ринок земель" та "Про державний земельний кадастр". Зрозуміло, що рівноцінне функціонування ринку землі без її чіткого обліку неможливе.