В Асоціації малих міст України (АММУ) кажуть, що зміни до нового Бюджетного кодексу (БК) позбавляють міста районного значення, селища і села всіх делегованих повноважень і фактично знищують самоврядування. За словами голови АММУ Українського міського голови Київської області Павла Козирєва, з ухваленням цього документа відбулося покращення тільки для міст обласного значення. АММУ пропонує надати містам районного значення з 2016 року статусу міст облзначення та відповідних повноважень. 

З 1 січня цього року відбулася передача делегованих повноважень міста районного значення на рівень райдержадміністрації та повна втрата податку на доходи фізосіб. «Кошти на дитячі садки і будинки культури доведеться брати в районів у кількості, яку вони визначають», — обурюються в АММУ. А з 1 січня 2016 року, згідно із законом, всі села, селища і міста райзначення (їх 269), які не об’єдналися, втратять усі делеговані повноваження (держуправління, дошкільна освіта, культура та інше), які передадуть райдержадміністраціям. Так, «держава намагається стимулювати села, селища та малі міста до об’єднання, фактично перекладаючи свої обов’язки щодо впровадження реформи децентралізації на них», — вважають в АММУ.

 «Чому плачуть малі міста, селища, села? Їхні претензії — це або незнання Бюджетного та Податкового кодексів, або політичні маніпулювання», — підкреслює експерт Програми Ради Європи з питань посилення місцевої демократії та підтримки розвитку місцевого самоврядування Юрій Ганущак.

 На його думку, баланси бюджетів малих міст із ухваленням грудневих змін до обох кодексів стали набагато кращі. Власні доходи міст райзначення, сіл та селищ формуються з податків фізосіб за землю, нерухомість, єдиного податку та акцизів, які додалися до місцевих податків з 1 січня 2015 року. У бюджетах міст районного значення власні доходи переважають над їхніми власними видатками (вони фінансують лише апарат і благоустрій на своїй території). У попередні роки (до ухвалення грудневих змін до ПК) малим містам було делеговано видатки на охорону здоров’я, дитсадки, позашкільну освіту, клуби, які тепер передано до районів. Держава не додавала грошей на ці статті витрат, і «малюки» з власних доходів їх дофінансовували. Тепер повноваження про фінансування клопітних витрат відходять до райбюджету. Малі міста, маючи власні доходи та видатки, можуть приймати популярні чи ні рішення щодо регулювання ставок податку на нерухомість і землю. У США та більшості європейських країн бюджети малих міст формують саме так.

«Звичайно, містам не хочеться приймати непопулярні для себе рішення: скорочувати управлінський апарат або приєднуватися до інших громад, тому виникає політичний підтекст цього питання», — констатує Юрій Ганущак.

Сумно, але факт: районний бюджет і бюджет міст районного значення — антагоністи. За даними АММУ, 61 місто районного значення не збігається з районами, а через конфлікт з райдержадміністраціями бюджет не ухвалено в 37% міст.

«Те, що в третині міст не ухвалено бюджету — форма шантажу держави. І кому міські голови зробили гірше? Своїм бюджетникам? Як вони збираються восени балотуватися знову в керівники міст?» — обурюється Юрій Ганущак. І ілюструє це прикладом. Нині згідно з БК, район може дати субвенцію на дитсадки. Але потрібно домовлятися з ненависним районом. А це значно складніше, ніж оголосити себе містом обласного значення.

Наступним кроком децентралізації має бути реформа адмінтерустрою (по суті, це об’єднання територій навколо міст). У проекті закону «Про добровільне об’єднання» є поняття «перспективний план для дієздатних громад». Місто райзначення з навколишніми селами стає одним органом влади, який називатиметься громадою. І саме такі громади фактично зможуть отримати статус міст обласного значення. Вони зрівнюються за повноваженнями з районами, тобто входять до вищої ліги.

З ухваленням БК і ПК малі міста отримали більше плюсів. У мінусі, вважають експерти, залишаються сільські ради чисельністю менш ніж 1,5 тисячі людей, які не генерують власних доходів, тому що не хочуть приймати непопулярні рішення щодо своїх жителів. Тому вони мають або не оголошувати себе органом влади, або домовлятися із сусідом і тягнути воза вдвох (згідно із Законом про «Про співробітництво громад»). За наявності амбіцій потрібно демонструвати доходи, які дозволяють себе так назвати.

ПРЯМА МОВА

Ігор АБРАМ’ЮК,
експерт проекту ЄС «Підтримка політики
регіонального розвитку в Україні»:

— Оскільки статус міст обласного значення, особливо останнім часом, надавали без застосування будь-яких об’єктивних критеріїв, склалася абсурдна ситуація, коли однакові органи місцевого самоврядування у подібних громадах мають принципово різні повноваження та ресурсну базу. А що робити із селищами та селами, які залишаться другосортними (уявіть: «селище міського типу обласного значення»)? При цьому значна кількість селищ не менша і не слабша за деякі малі міста, багато з них райцентри. Будь-які особливі статуси шкідливі для системи місцевого самоврядування, якщо не мають об’єктивного грунту. Справжня реалізація Концепції реформування місцевого самоврядування передбачає відмову від таких статусів. Бо всі органи місцевого самоврядування базового рівня повинні мати однакові повноваження і однакову ресурсну базу.