Прем’єр-міністр Шотландії Алекс Салмонд визнав поразку після оприлюднення перших результатів опитування щодо незалежності країни.
«Важливо сказати, що наш референдум був погодженим і злагодженим процесом, і Шотландія більшістю вирішила на цьому етапі не ставати незалежною країною», — заявив він. Перший міністр подякував тим співвітчизникам, які підтримали кампанію за від’єднання, та закликав їх прийняти демократичний вердикт. А сам пообіцяв: надалі працюватиме конструктивно.
Разом краще
Підготовка до референдуму тривала у Шотландії два роки. За цей час соціологія мала достатньо несподіваних поворотів. Однак 18 вересня все стало зрозуміло. Згідно з результатами голосування, 55,3% шотландців проголосували проти виходу країни зі складу Великої Британії. «Так» сказали майже 45 відсотків. Кампанія «Краще разом» випередила прихильників невід’єднання приблизно на 600 тисяч голосів.
Утім, не скрізь перемогла єдність. Глазго — найбільший регіон Шотландії та третє за величиною місто у всій Британії, підтримав незалежність від Лондона — 53,5% «так» проти 47% «ні». За «так» також проголосували регіони Данді, Західний Данбартоншир та Північний Ланаркшир. Водночас шотландська столиця Единбург підтримала кампанію «Краще разом», давши їй 61% голосів, повідомляє Бі-Бі-Сі.
Неабияк високою виявилася і явка на референдумі — на виборчі дільниці у четвер прийшли майже 85% громадян.
«Обираючи між розколом і єдністю, ми обрали єдність, — заявив у Глазго в п’ятницю зранку голова штабу противників незалежності Алістер Дарлінг. — Сьогоднішній день — найважливіший для Шотландії і для Об’єднаного Королівства загалом».
У свою чергу британський прем’єр-міністр Девід Кемерон, привітавши «любого друга» Дарлінга із перемогою, не приховував емоцій у своєму Твіттері:
«Народ Шотландії сказав своє слово, і результат чіткий. Вони зберегли нашу країну чотирьох націй разом, і як і мільйони інших людей, я щасливий, — сказав прем’єр. — Не може бути жодних суперечок, ніяких переголосувань. Ми почули тверду волю шотландського народу».
Преференції не за горами
Першим, як і годиться, зреагував на волевиявлення британський фунт стерлінгів: він виріс на валютних ринках по тому, як підрахунок голосів показав перевагу противників незалежності. Зокрема на торгах у Токіо фунт стерлінгів досяг дворічного максимуму щодо євро і зріс на три центи щодо долара. Британська валюта також значно зміцнилася щодо єни.
Утім, не варто забувати, що разом з легендами про хоробрість нащадків Вільяма Воллеса побутують і розповіді про, м’яко кажучи, практицизм дітей смарагдових нагір’їв і шанувальників вересового меду. Приміром, традиційна шотландська куховарська книга починається так: «Якщо до Вас прийшли гості, підіть і позичте яйце в сусідки». Тож саме час підсумувати, які дивіденди отримає край, що твердо вирішив залишитися у складі Великої Британії.
Передовсім йдеться про надання більших повноважень усім чотирьом регіонам: Англії, Уельсу, Північній Ірландії та Шотландії.
«Для тих, хто в Шотландії скептично ставиться до конституційних обіцянок, дозвольте мені сказати таке: завдання поставлено перед чинним урядом, а ухвалить його наступний парламент», — заявив британський прем’єр.
Порівняння з Кримом навіть неетичне
Пильно споглядав за шотландським волевиявленням серед інших і самопроголошений кримський прем’єр Сергій Аксьонов. Він чомусь був переконаний у перемозі націоналістів, а отже вважав, що, визнавши референдум у Шотландії, країни ЄС аж бігом і без зайвих застережень легалізують і кримське псевдоопитування. Утім, референдуми в Криму та Шотландії навіть не підлягають порівнянню.
Варто зазначити, що центральний уряд у Лондоні визнав право на референдум Шотландії. Тоді як офіційний Київ ніколи не визнавав права на референдум у Криму. Про те, як допомогли кримчанам з визначенням «зелені чоловічки», навіть соромно згадувати. До того ж на референдумі в Шотландії перед виборцями стояло єдине запитання: «за» чи «проти» незалежності краю? На нього можна було дати однозначну відповідь. А в кримському бюлетені заздалегідь був прописаний вибір без вибору.
У Шотландії в день голосування працювали тисячі спостерігачів від безлічі громадських організацій та моніторингових місій з усього світу. Ніхто не ставив під сумнів чесність та прозорість самої виборчої процедури та підрахунку голосів. Та й 55,3 проти 44,7 має вигляд куди реалістичніший, ніж «намальовані» у Кремлі кримські 96,77, визнані лише тоталітарними режимами та російськими васалами.
Ми в Google+