Питання надання статусу учасника бойових дій, отримання соціальних гарантій бійцями добровольчих батальйонів, які воюють на сході країни, дуже актуальне. Особливо гостро це відчувається у Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, яка опікується цією категорією. Про це розмова з очільником служби Артуром ДЕРЕВ’ЯНКОМ.

Голова Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції Артур ДЕРЕВ’ЯНКО.— Артуре Валентиновичу, нині часто доводиться стикатися з болючими ситуаціями, коли бійці-добровольці, зокрема з підрозділів «Правого сектору», не можуть отримати статус учасника бойових дій, отже і соціальних гарантій від держави.

— Ситуація в цьому питанні  справді складна. Чому? Саме добровольці, які воюють у складі Добровольчого українського корпусу «Правого сектору», 5-му та 8-му батальйонах, батальйоні ОУН, а також ті добровольці, які воювали у складі інших підрозділів, але не увійшли до списків особового складу, залишаються соціально незахищеними і не можуть нічого отримати.

— Але ж чому так сталося?

— Ніхто з нас не міг передбачити, якою буде ця гібридна війна. Ми не підозрювали, з якими проблемами наші бійці на фронті зіткнуться протягом цих шести місяців. Ніхто не думав, що у такій кількості гинутимуть люди, зазнаватимуть важких поранень і каліцтв. І тому ми як новостворена служба активно працюємо над удосконаленням і внесенням поправок до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вже розробили цілу низку додатків та поправок до цього закону. Тобто стараємося підкоригувати те, що було зроблено неправильно протягом останніх десяти років.

Перш ніж вносити ті чи ті законотворчі пропозиції, ми проводили із силовиками, як кажуть, звірку годинників, не раз консультувалися з юристами. Чітко усвідомлюємо, що у бійців, які загинули, є діти, сім’ї, рідні, які потребують соціального захисту. Щоб хлопці, які зазнали поранень, теж могли отримати одноразову виплату, лікуватися і протезуватися коштом держави. Саме тому й розробили проект закону. Його надіслали на узгодження до Міністерства соціальної політики. Однак через зміни в уряді, виборчий процес до Верховної Ради реалізація наших пропозицій відбувається не так швидко, як хотілося б. Та ми вже погодили їх із новим міністром, долучили до справи народних обранців нового скликання. Сподіваємося, що тепер ця справа піде швидше.

— Тим паче, що у нинішній Верховній Раді чимало вчорашніх учасників АТО?

— Це так. Сподіваємося й на їхню підтримку в цьому питанні. Можливо, їм вдасться за якоюсь скороченою процедурою внести наші законотворчі ініціативи на розгляд Верховної Ради. Щоб бійці добровольчих формувань, які після 14 квітня поїхали захищати незалежність нашої Батьківщини на схід, теж могли отримати гарантії соціального захисту від держави і статус. Передусім ідеться про сім’ї загиблих, про поранених, які потребують лікування, а також тих, хто перебуває в зоні АТО та у складі добровольчих батальйонів відстоює незалежність нашої держави разом з бойовими побратимами, які вже увійшли під юрисдикцію відповідних силових відомств.

Сім'ї наших бійців потребують соціального захисту, і держава мусить його забезпечити. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

— Можливо, маєте якісь пропозиції у контексті вирішення болючого питання надання статусності бійцям-добровольцям?

— Одне-єдине: щоб хлопці, які воюють у зоні АТО, подбали про набуття певної легалізації. Передусім подумали про близьких: дружин, дітей, батьків. Що буде з ними, якщо з бійцем-добровольцем щось станеться? Можливо, це і не зовсім коректно, але кажу, як є. Тому насамперед вони повинні через командирів, відповідні штаби легалізувати себе. А ми як державний орган, покликаний опікуватися всіма учасниками АТО, робитимемо все можливе, щоб необхідні зміни до законодавства якомога швидше ухвалила Верховна Рада. Коли відповідний закон ухвалять, у нас будуть усі підстави надавати бійцям-добровольцям статус учасників бойових дій. А сім’ї загиблих зможуть отримати посвідчення «Член сім’ї загиблого» та належні від держави пільги і виплати.

— Доречно згадати один приклад листування державних органів, зокрема й служби, яку ви очолюєте. Йдеться про відповідь на запит родичів за вашим підписом загиблого бійця Українського добровольчого корпусу Валерія Горбенка, який загинув у донецькому аеропорту. Батькам дуже образливо читати фразу: «Повідомляємо, що надання статусу учасника бойових дій особам після їх смерті законодавством не передбачено».

— Згоден, що така фраза про близьку людину, про рідного сина крає душу. Та вона не повинна бути образливою. Добре розумію і щиро поважаю святі батьківські почуття, але це вже сталося: людина загинула, і статус учасника бойових дій їй нічого не дає. Але ж батьки хлопця живі, вони мають отримати соціальні гарантії від держави. Для цього закон і передбачає посвідчення «Член сім’ї загиблого». Це вже суто з юридичної точки зору.

Підписуючи ці документи, я теж глибоко переживаю, усвідомлюю, яке це велике і непоправне горе для батьків. У мене за день буває по троє-п’ятеро дружин тих, хто загинув в АТО. Я їм усім щиро співчуваю, але не можу дозволити собі плакати разом з ними. Мушу залишатися державним службовцем і чітко виконувати свої функції. А офіційна мова відповіді на запит батьків, про який ви згадали, не повинна ображати. Це трактування закону і наша робота. Хтось мусить її виконувати.

— А чи можна говорити про конкретні часові межі?

— Я сам щиро бажаю і був би радий, якби такий закон ухвалили вже на наступному засіданні Верховної Ради. Але є певні процедури, які від мене і поклику мого серця не залежать. Тому, маючи нагоду, звертаюся до народних депутатів, до всіх, хто може провести ці законопроекти раніше, ніж це буде зроблено через Міністерство соціальної політики. Ми будемо тільки раді будь-якому сприянню у вирішенні цього важливого питання. Служба співпрацює з усіма, хто готовий допомагати тим, хто воює.

— Артуре Валентиновичу, скажіть більш конкретно про бійців «Правого сектору». Чи передбачає цей законопроект надання їм статусу учасника бойових дій?

— Так. Буде внесено відповідні зміни, і хлопці з «Правого сектору», батальйону ОУН, усі добровольці, які увійшли до складу інших підрозділів, отримають цей статус. А також волонтери, які виконують певні функції й залучені до Антитерористичної операції, працівники цивільних відомств, які там працюють. Там все передбачено.

Якщо ці зміни до закону ухвалять, думаю, ми встановимо соціальну справедливість. Щоб було чітко визначено: комбатанти, які воюють зі зброєю в руках, — це учасники бойових дій, а всі інші підпадуть під іншу категорію, але теж матимуть соціальні гарантії держави. Доки цей закон Верховна Рада ще не ухвалила, мені не хотілося б його оприлюднювати та озвучувати.

Михайло КАМІНСЬКИЙ для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Артур ДЕРЕВ’ЯНКО. Народився 1964 року в м. Кіровограді. У 1986-му закінчив Київське вище загальновійськове училище імені М. В. Фрунзе. У 1993—1994 рр. навчався у командно-штабному коледжі морської піхоти США. У 2006-му закінчив Івано-Франківський національний університет нафти і газу. У 1987—1988 рр. виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані. За успішне виконання бойових завдань його нагороджено орденом Червоного прапора, трьома орденами Червоної зірки. У 1986—1987 роках брав участь у миротворчій операції в колишній Югославії.

У 2012-му його було удостоєно ордена «За заслуги» III ступеня. Має інші державні відзнаки. Полковник запасу.