Харківський обласний благодійний фонд Анатолія Русецького «Даруй Добро», заснований у 2011 році, розпочав діяльність на міцному фундаменті попереднього досвіду. Про його добрі справи нині знає чи не кожний житель області. Одні вже зверталися по допомогу і отримали її, інші вірять, що у скрутну годину у фонді їх не залишать наодинці із проблемами. Це одна з небагатьох у регіоні доброчинних організацій, яка заявила про себе не гучними закликами і популізмом, а конкретними справами.
Що спонукало створити такий фонд, як вдалося завоювати довіру земляків, про реалізовані та плани на майбутнє власний кореспондент «Урядового кур’єра» попросив розповісти його засновника — юриста, спеціаліста з міжнародних економічних відносин, державного управлінця, успішного менеджера, який має чималий досвід керівництва кількома стабільними підприємствами, Анатолія РУСЕЦЬКОГО.
— Анатолію Анатолійовичу, ваш благодійний фонд у нинішніх українських реаліях — своєрідний феномен. Адже за останні роки капіталізації суспільство переважно зневірилося в добрих намірах численних засновників усіляких благодійних організацій, які часто грішать відмиванням коштів, темними фінансовими оборудками під прикриттям фондів і таке інше. Що спонукало вас до благодійної діяльності та завдяки яким секретам вам удалося звести містки довіри між фондом і його доброчинниками та людьми, що конче потребували і потребують допомоги?
— Ідея створити благодійний фонд народилася як необхідність, тому що й до його заснування доброчинність вели постійно, протягом майже 10 років. А в цьому разі її просто юридично впорядкували.
Поштовх до благодійності дала моя сім’я, і зараз рідні люди підтримують мене. До роботи фонду вже з перших наших кроків почали долучатися друзі, партнери. Так і заснували фонд «Даруй Добро».
Тут усе залежить від життєвої позиції людини, її виховання. Скажу щиро, що справи, які робиш (особливо добрі й позитивні) — це як вкладати такий собі людський депозит у найкращі умови. Повірте, дарувати добро легко, для цього потрібні душа й серце. Моє життєве кредо — допомагати не тільки словом, а й конкретними вчинками.
Головне, на мою думку, — це розуміння та усвідомлення того, що кожен день приносить нові проблеми і складні завдання, і, розв’язуючи їх, потрібно не здаватися й не покидати людей у скруті. Не дати людині залишитися з проблемою сам на сам — це основний принцип діяльності заснованого мною фонду. А оскільки ці неписані правила не просто декларуємо, а реалізуємо у конкретних справах, у допомогу конкретним людям, то й довіра до нас прийшла сама по собі.
— Ось ви кажете: конкретні справи. Кому і як допомагаєте насамперед?
— Благодійність має бути багатогранною, різноманітною. Діяльність нашого фонду побудована не на сліпому роздаванні грошей тим, хто попросить і хто, безперечно, потребує допомоги.
Зусилля ми зосередили передовсім на пріоритетних, на нашу думку, напрямах: соціальних програмах, підтримці соціальних проектів, пропаганді й піднесенні спорту та здорового способу життя серед дітей та молоді. За час існування благодійний фонд започаткував і підтримує кілька спортивних секцій у Балаклійському районі, вихованці яких стали призерами чемпіонатів України, Європи, світу. Крім того, фонд постійно проводить акції в межах благодійних програм та ярмарків зі збирання коштів, завдяки яким надаємо допомогу сиротам, спортсменам, бібліотекам, загальноосвітнім навчальним та медичним закладам. Так Балаклійській районній центральній клінічній лікарні придбали холодильник для зберігання вакцини, встановили двері; для швидкої медичної допомоги пошито нові зимові куртки; фельдшерсько-акушерським пунктам закупили тонометри і надаємо адресну допомогу відповідно до нагальних потреб кожного ФАПу; в багатьох школах та дитсадках силами фонду встановлено вікна, двері, проведено ремонтні роботи, придбано інтерактивні дошки, комп’ютери, принтери, спортивний інвентар та обладнання, посуд тощо.
Спільно із працівниками культури проводимо масові заходи, свята, дбаємо про розвиток творчих колективів. Переселенцям із зони АТО допомагаємо ліками, товарами широкого вжитку, речами, продуктами.
Дуже тісно співпрацюємо з волонтерськими організаціями і не лише в питаннях придбання військовикам форменого одягу, обмундирування, продуктів, а і в наданні правової, психологічної, матеріальної допомоги. Одне слово, якщо перераховувати всі наші справи, забракне часу й терпіння.
— Перші кроки ваш фонд робив у Балаклійському районі, в селі Андріївка, звідки ви родом. Чи й тепер ваша мала батьківщина залишається центром діяльності фонду?
— Так, справді, все починалося в Андріївці. У Балаклійському район я народився і виріс, тож проблеми земляків особливо важливі та близькі. Мої серце й душа постійно там, це вагома частина мого життя. Адже допомогти рідним людям на рiднiй землі — це святий обов’язок. Ми ж, українці, цим i живемо, маючи величезну душу й любов до близьких.
Нині, безперечно, географія діяльності фонду значно розширилася, але це аж ніяк не на шкоду кущу нашої постійної опіки, до якого, окрім Балаклійщини, входять також інші райони Харківської області.
Тепер під егідою фонду відбувається кілька благодійних акцій, спрямованих на підтримку та розвиток навчальних закладів, бібліотек і спортивних секцій, надання допомоги дітям-сиротам. Збираємо літературу для бібліотек та спортивний інвентар (або кошти на них). Відкриті та раді будь-якій допомозі!
— Анатолію Анатолійовичу, крім благодійного фонду ви ще займаєтеся депутатською діяльністю, берете участь у роботі громадських організацій. Чи не заважає це вашій основній роботі в юриспруденції?
— Скажу відразу, що все швидше навпаки. Громадська робота органічно доповнює основну, бо завдяки саме їй я завжди тримаю руку на пульсі подій. Нині робота юриста схожа на роботу швидкої допомоги — в людей безліч питань i проблем. Тільки діяти треба обережніше. Головне — не втратити час і ніколи не займатися пустослів’ям. Бо просто говорити, хай навіть гарно і правильно — вже давно не показник професіоналізму.
Саме благодійницька діяльність наштовхнула мене на думку про відкриття координаційного консультаційного правового центру. Спочатку все розпочиналося з окремих приватних консультацій та роз’яснень, потім відкрили приймальню з огляду на те, що тут головна проблема — брак юридичних консультацій для людей саме із сільської місцевості (їм складно добиратися до районного центру). Тому ось так з особистого досвіду й виникла ідея безкоштовних координаційних консультативних правових центрів.
До їх складу входять кваліфіковані правознавці з різних галузей права. Спеціалісти надають консультації з різноманітних правових питань, працюють мобільні приймальні консультаційного правового центру, які на сьогодні «селимо» у приміщеннях сільських рад. Поки що почали з Балаклійського району, а згодом час і потреба в таких центрах більш конкретно зорієнтують динаміку нашого розвитку.
— І наостанок традиційне запитання про плани на майбутнє.
— Частково я вже розкрив їх попереду, лиш додам, що плани дуже серйозні. Проте волію говорити не про них, а про зроблене. Нині крок за кроком виконуватимемо те, що маємо робити. Розмірковувати довго про плани — не наш стиль. Побачив напрямок — спланував і робиш!
Володимир ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Анатолій РУСЕЦЬКИЙ. Народився 1976 року в селі Андріївка Балаклійського району Харківської області. Доцент, кандидат юридичних наук. Член-кореспондент Міжнародної кадрової академії.
Розпочав трудову діяльність за юридичною спеціальністю 2004 року. Нагороджений подяками, почесними грамотами, медалями і відзнаками, орденом Святої рівноапостольної Марії Магдалини III ступеня.
Ми в Google+