Якою буде "Україна для людей" у сфері екології? Про це "Урядовий кур'єр" поспілкувався з міністром охорони навколишнього природного середовища України Віктором БОЙКОМ.

- За час перебування на посаді Ви вже, напевно, визначилися з метою та завданнями, які стоять перед міністерством?

- Мені знадобилося лише кілька днів роботи в міністерстві, аби зрозуміти не просто важливість, а надважливість цих завдань. Людина багато питань може розв'язати сама, адже за непрості роки незалежності українці навчилися виживати швидше всупереч, аніж завдяки діям влади. Але ніякі зусилля простої людини, якою б розумною й працелюбною вона не була, не можуть забезпечити їй та її близьким прозоре повітря, чисту воду, зелене довкілля. Тут може допомогти тільки держава. Тому моя відповідальність перед країною як "зеленого" міністра надзвичайно висока. Перед кожним громадянином, перед своїми близькими й рідними, перед самим собою. Адже тут ми всі рівні - живемо на одній планеті і в одній країні.

- Отже, нове гасло Мінприроди - "Для людей - чисте довкілля"?

- Так, але не в односторонньому порядку. Якщо чисте довкілля для людей, суспільства, то й суспільство - для чистого довкілля. Ми беремо на себе зобов'язання нарешті зробити те, що не вдалося нашим попередникам - примирити трьох суб'єктів, а саме суспільство, економіку та екологію. Нині вони перебувають у стані антагонізму і їх треба привести через компроміс до гармонії. І зробити екологічну безпеку країни пріоритетом національної ідеї, закріпивши це на ідеолого-політичному, законодавчому та соціально-економічному рівнях. Аби такий підхід був прописаний не лише в букві закону, а й у свідомості громадян та політичної еліти.

- Міняти базові установки людської свідомості дуже важко. За яким принципом будете діяти?

- За європейським. Наше міністерство своєю діяльністю дасть реальний приклад поступу України до Європи. Там екологічні проблеми - на першому місці. Ознакою європейської країни насамперед не є членство у НАТО чи ЄС, як вважають деякі політики, а досконале екологічне законодавство, стимулювання екологічного бізнесу, розвиток екологічної освіти, формування свідомості. А в нас, на жаль, прикметник "екологічний" найчастіше використовується з іменником "проблема". І дуже рідко з дієприкметником "розв'язана". Це ознака не просто не європейської, а, скажу прямо, нецивілізованої країни.

- Ви не перебільшуєте?

- Судіть самі. Україна є одним із найбільших забруднювачів в Європі. Нам регулярно дорікають цим на міжнародних екологічних форумах. Наша столиця за кількістю викидів в атмосферу входить до п'ятірки найбрудніших міст країни. Рівень шкідливих викидів у повітря, незважаючи на кризу, що призупинила розвиток промисловості, у Києві стабільно зростає...

- Виникає слушне питання: що робити? Чи є в міністерства план дій?

- Звичайно. З перших днів перебування на посаді довелося зосередитися саме на розробці такого "плану дій" і введення його в законодавче поле. На сьогодні вже визначені мета, пріоритети та головні завдання на 2010 рік, до Верховної Ради незабаром буде подана Стратегія національної екологічної політики України до 2020 року.

- З чого розпочнете її виконувати?

- Наріжним каменем екологічних реформ стане народження в Україні екологічного бізнесу. Ми створимо окрему галузь промисловості - "прибуткову екологію". У розвинених країнах, на приклади яких мені, на жаль, доведеться багато посилатися за відсутності українських аналогів, це вже повноправна конкурентоспроможна галузь економіки. Боротьба за чисте довкілля стала стимулом та засобом у боротьбі з фінансовою кризою на національному рівні. Екологічний ринок Європи - це окремий ринок із власними гравцями, регуляторами, сегментами та механізмами співпраці, що зорієнтовані на користь не лише для суб'єктів ринку та економіки країни, а й на довкілля. В екологію інвестують, і ці інвестиції приносять реальні прибутки. Мати екологічно чистий бізнес - престижно. Компанія, що зорієнтована на екологічно чисте виробництво, має кращу репутацію, більші шанси на прибуткові контракти. Це програма-максимум для нашої країни.

- Скільки років нам знадобиться на її виконання?

- Залежить від того, який темп узяти. Зараз ми вдосконалюємо законодавчу базу. Вже готовий проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження використання коштів місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища". Його мета - сконцентрувати кошти у масштабних екологічних проектах, не розпорошувати їх. Ми прагнемо якнайшвидше досягти максимальної ефективності. Краще один масштабний екологічний проект, наприклад, з утилізації побутового сміття, ніж десять маленьких проектів місцевих фондів, які для нинішнього стану вітчизняної екології все одно, що, вибачте, мертвому припарки.

- Хто ж вкладатиме гроші в екологію? Держава? Чи вистачить їх на всі нагальні екологічні потреби?

- Ми говоримо про екологічний бізнес, а не про екологічну благодійність. Так, місцеві фонди вкладатимуть у проекти певний відсоток. Але за нашими планами - не більше 20 відсотків. Щось додаватиме Державний фонд охорони навколишнього природного середовища. Потрібні проекти, в які підприємство-автор вкладе не менше 30 відсотків власного капіталу. Це стане стимулом для створення проектів, що швидко реалізовуються й переходять на самоокупність. Бо, повторюю, це бізнес.

- Отже, сьогодні міністерство сконцентроване на пошуку інвесторів - вітчизняних та закордонних?

- Не ми шукаємо інвесторів, а вони шукають нас. Є маса готових проектів, які не потребують вкладання державних коштів. Досить надати організаційну підтримку та налаштувати місцеву владу на співпрацю з інвесторами. Вже на робочій нараді, яка нещодавно відбулася у Мінприроди, з розгляду проекту розпорядження було презентовано п'ять екологічних проектів, які не потребують бюджетного фінансування. Їх представили компанії - лідери у своїх галузях, для реалізації кожного потрібно не більше, ніж рік-півтора. Часу на зволікання в нас немає.

Перевагу надаємо проектам у тих галузях, які є больовими точками української екології. Це переробка та утилізація побутового сміття, запровадження ресурсо- та енергозберігальних технологій, розвиток альтернативної енергетики, утилізація та знешкодження відходів агропромислового комплексу та небезпечних агрохімікатів, зменшення викидів в атмосферу. Здатність певною мірою профінансувати проект та швидкість реалізації - запорука того, що він отримає від нас, а пізніше від профільного віце-прем'єра "зелене" світло.

- Виходить, збираєтеся рятувати вітчизняну екологію за рахунок бізнес-інвестицій?

- На жаль, цього замало, враховуючи обсяг проблем, які потребують розв'язання. Ми плануємо взагалі кардинально переглянути систему управління екологічними видатками.

По-перше, треба досяги ефективності використання бюджетних коштів на природоохоронні заходи. Гроші в бюджет закладені - вони мають працювати на покращення екологічної ситуації. Нам як ніколи потрібен ефективний механізм контролю, реєстрації та оцінки екологічної ефективності видатків на природоохоронну діяльність. Повинна також існувати серйозна відповідальність за невиконання профінансованих програм -не лише на папері, а й у дії. За кошти, виділені на будівництво очисних споруд, не повинні ремонтуватися дороги в області, навіть якщо ремонт їм потрібен.

По-друге, як було вже сказано, нам треба впроваджувати в екологічну сферу ринкові механізми - здешевлення кредитів, забезпечення за кредитами, пільгове кредитування. Це зменшить простір для зловживань. Пільговий кредит набагато складніше використати не за призначенням, ніж "енну" суму грошей.

По-третє, ми будемо впроваджувати в життя цивілізований принцип "забруднювач платить", хай навіть цей захід і буде непопулярною для бізнесу. У власника є вибір - або переобладнати своє шкідливе виробництво згідно з екологічними стандартами (отримавши при цьому низку преференцій від держави), або недешево "оплатити" свій внесок у забруднення довкілля. Ми робимо перші кроки в цьому напрямку. Інспектуємо підприємства у найбільш забруднених регіонах України (наприклад, у Запоріжжі). Мета - перевірити, чи дотримуються промисловці вимог Закону "Про охорону атмосферного повітря", а також дізнатися, чи відповідає реальний об'єм викидів тим параметрам, які зазначені в отриманих підприємствами дозволах.

- Невідповідність, як я зрозумів, буде дорого коштувати підприємству?

- Вона вартуватиме тих грошей, які допоможуть внести вагомий вклад у нейтралізацію шкоди, завданої цими викидами довкіллю. І не лише ними. Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", який ми розробили та запропонували, спрямований також на оподаткування вітчизняної та імпортної продукції, яка становить підвищену екологічну небезпеку. Це вироби з азбесту, оливи, фарби та лаки, мінеральні добрива, пестициди та агрохімікати, синтетичні миючі засоби, акумулятори, нафтопродукти... Список, на жаль, дуже довгий. Нумо, порахуємо. Щороку такої продукції імпортують в Україну на суму 7 млрд грн. Наша країна дає екологічно небезпечної продукції більш ніж на 3 млрд грн на рік. За умов реалізації законопроекту, при мінімальному річному нормативі збору в розмірі 1,5% від вартості, отримаємо річну сумму понад 150 млн грн.

- Куди ж конкретно підуть ці кошти?

- Лише на поліпшення екологічної ситуації в країні! Спочатку вони будуть зараховані до Державного фонду охорони навколишнього середовища, а вже звідти спрямовуватимуться у відповідні проекти. Цілком логічно, що це буде запровадження новітніх технологій зі знешкодження та утилізації екологічно шкідливої продукції. От нам і вдасться, так би мовити, зробити лимонад з тих лимонів, якими нас закидало життя. Окрім того, прийняття такого закону стане стимулом імпортувати до нас екологічно чисту та нешкідливу продукцію. Коли підприємці зрозуміють, що на території України віднині доведеться або грати за правилами екологічної безпеки, або платити за їх порушення, вони зроблять відповідні висновки.

- Отже, головний вектор діяльності міністерства - це пошуки коштів на екологічні програми та переведення української екології в ринкову площину?

- А ви спробуйте щось зробити без фінансування! Коли екологія багато років була маргінальною галуззю, проблем накопичилося більш ніж достатньо. Потрібно гармонізувати національні природоохоронні стандарти з європейськими і покращити результативність співпраці в рамках уже існуючих програм (Кіотського протоколу, Глобального екологічного фонду тощо).

Актуальним лишається й розвиток системи екологічного законодавства - затвердження Верховною Радою Екологічної доктрини та Екологічного кодексу, проекту законів "Про Український фонд екологічних інвестицій", "Про внутрішній ринок прав на забруднення"... Перераховувати можна довго. Адже вітчизняне екологічне законодавство не оновлювалося з 1997 року. Наша Стратегія національної екологічної політики України - перша ластівка за 13 років!

Увагу доведеться приділити й удосконаленню системи управління. В наших планах створити в органах виконавчої влади самостійні підрозділи з найбільш важливих питань -екології, енергоефективності та альтернативної енергетики.

- Кому вони будуть підпорядковуватися?

- Адміністративно - заступнику керівника органу влади, а оперативно, тобто на рівні координації планів роботи, звичайно, Мінприроди. Екологічна складова повинна пронизувати систему влади наскрізь. Ми маємо дивитися на всі важливі питання "під екологічним кутом зору". А це справа не одного дня. Адже йдеться не лише про законодавство та накази, а про специфічну психологію, екологічне світосприйняття. Його нашому суспільству поки що не вистачає. Що ж - будемо прищеплювати!

- Ми довго говорили про пріоритети, завдання, плани. А яка головна мета діяльності міністерства і Вас, його очільника?

- Тут усе просто. Моєю метою, як і кожного державного службовця, є виконання Конституції. Там написано: "Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушеннями цього права шкоди". Але хотілося б, аби скоріше почало реалізовуватися право людей на проживання в "чистій" Україні, а не на відшкодовування їм збитків від того, що екологічна ситуація лишає бажати кращого. Це поки що мрія. Але мрія, в якій я бачу великий потенціал до втілення в життя.