Українські вчені, технологи, інженери-теплотехніки не рік і не два оббивали пороги високих кабінетів і комерційних структур, пропонуючи свої розробки з використання біомаси як джерела екологічно чистого відновлюваного енергоресурсу. Проте лише тепер енергетичний ринок України зацікавився біоенергетикою, а роботи українських вчених у цій галузі стали як ніколи актуальними.

Відновлювальні джерела енергії, на відміну від вичерпних покладів нафти, газу, вугілля, урану, створюються на наших очах - планета вбирає в себе енергію сонячного випромінювання й акумулює її в нагрітому за день грунті, океанських водах, поривах вітру, морських хвилях. Дощі та снігопади не дають обміліти великим і малим рікам, які безупинно несуть до морів та океанів мільйони тонн води, а з ними й чималий запас відновлювальної енергії. Сонячну енергію завдяки фотосинтезу накопичують у вигляді органічних речовин наземні рослини і водорості. Енергія Сонця скрізь, - така зрозуміла і доступна, бери й користуйся. Але...

РОЗПОРОШЕНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Всюдисуща енергія з невичерпних відновлювальних джерел, з погляду людини-споживача, має істотний недолік - надто вже вона розпорошена і аж ніяк не придатна для того, щоб тут і зараз перетворитися на мільйони кіловат-годин електроенергії, освітлювати величезні міста, виплавляти сотні тисяч тонн сталі. Але заощадити з її допомогою мільйони тонн традиційних енергоносіїв - цілком можливо і економічно вигідно, особливо, коли ціни на газ зростають до захмарних висот.

На наших родючих грунтах щороку утворюється біомаса, енергетичний потенціал якої становить близько 23 млн тонн умовного палива. Це відходи сільськогосподарського виробництва, лісового господарства, тваринництва - солома, тирса, кора дерев, опале листя, перегній, лушпиння насіння тощо. А внесок цих величезних природних покладів палива в енергетичний баланс нашої країни - менше відсотка. Решта лишається на полях і звалищах, згоряє на попіл у відкритому вогні, гниє вздовж доріг, у ярках, захаращує луки і ліси.

У заможній Європі виробництво енергії з біомаси давно вже одержало всебічну підтримку з боку урядів і з року в рік заміщує дедалі більшу частку загального споживання первинних енергоносіїв. За даними науковців Інституту технічної теплофізики НАН України, внесок біомаси у виробництво теплової енергії в країнах ЄС становить близько 2%, у виробництво електроенергії - 2%, біопалива для транспорту - близько 1%. В окремих країнах частка біомаси в загальному енергоспоживанні значно перевищує середньоєвропейську і становить у Фінляндії - 21% (світовий лідер серед розвинених країн), Швеції - 19%, Данії - 12%, Австрії -12%, Канаді - 6%, Німеччині - 3,5%, США - 3,6%. До 2010 року частка біомаси в енергетичному балансі країн ЄС становитиме 182 млн т нафтового еквівалента, тобто 74% загального внеску відновлювальних джерел енергії. У Фінляндії і Швеції розвинуто централізоване теплопостачання на деревній біомасі та виробництво електроенергії. В Австрії теплову енергію одержують переважно з деревини, в Данії -із соломи. Німеччина європейський лідер з виробництва дизпального з ріпаку, а США - найпотужніший у світі виробник біоетанолу з кукурудзи.

Проте в Україні альтернативні джерела тепла і світла деякі чиновники впродовж тривалого часу розглядали лише як "шкурку, не варту вичинки". І лише тепер потяг біоенергетики починає рушати до споживача. Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко обіцяє рішучу підтримку проектам, які б замістили такий зручний і звичний, але водночас дорогий і все більш дефіцитний природний газ на дешеве і доступне біологічне паливо. І таких проектів в Україні вже реалізується чимало.

ВЧЕНІ ЗАВЖДИ НАПОГОТОВІ

Два роки тому, в лютому 2007 року президія Національної академії наук України затвердила цільову комплексну програму наукових досліджень НАН України "Біомаса як паливна сировина" ("Біопалива"). Розробники концепції програми виходили з того, що за рахунок продуктів фотосинтезу в Україні найближчим часом може відшкодовуватися до 10 відсотків усіх енерговитрат. Але для цього мають бути напрацьовані і впроваджені в життя ефективні технології вирощування, збирання та підготовки біологічної сировини, створені інфраструктура і обладнання для переробки і використання біопалива. Тож програму було розділено на три взаємодоповнюючі розділи - "Джерела отримання біопалив та біологічні засоби підвищення ефективності сировини для біопалив"; "Хімічні технології отримання біопалив та супутніх продуктів"; "Технологічні та екологічні основи виробництва та використання біопалив".

До виконання першого розділу програми НАНУ залучила провідні науково-дослідні установи - Інститут клітинної біології та генетичної інженерії, Інститут фізіології рослин і генетики, Інститут харчової хімії і технології, Інститут біології клітини, Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного, Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка. Розробку технологій одержання біопалив доручено Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії, Інституту хімії високомолекулярних сполук, Фізико-хімічному інституту ім. О. В. Богатського, Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А. В. Думанського, Інституту сорбції та проблем ендоекології. Обладнання та технології використання біопалива в малій і великій енергетиці взялися розробляти Інститут технічної теплофізики НАНУ, Інститут вугільних енерготехнологій НАН України та Мінпаливенерго України, Інститут відновлюваної енергетики, Інститут газу НАНУ, Інститут проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного, Інститут загальної енергетики.

Знайшлася робота і для Інституту економіки та прогнозування, а також Центру практичної Інформатики НАНУ, яким доручили відповідно розробку пропозицій щодо формування законодавчих, інституційних й економічних аспектів розвитку ринку біопалива в Україні та створення комплексного багатоцільового веб-порталу з питань наукового забезпечення розвитку українського ринку біоенергетики.

49 проектів загальним кошторисом усього лише 3 мільйони гривень на рік виконали вчені НАНУ. Вони переконливо довели, що потенціал української науки здатний забезпечити швидке вирішення всього спектру завдань, які стоять перед біоенергетиками в усьому світі, - від вирощування генетично модифікованих олійних культур та штамів ефективних мікроорганізмів, що забезпечують безвідходну переробку сировини, до реакторів синтез-газу та конструкцій унікальних спалювальних пристроїв і газопроводів для біогазу.

Про винаходи і досягнення українських науковців та інженерів у галузі біоенергетики можна розповідати довго і докладно, але головне те, що за неповні два роки роботи українські вчені не лише згадали про свої давні напрацювання в галузі біоенергетики, а й провели низку нових науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з практичного застосування біотехнологій в енергетичній галузі. І коли перед країною постало завдання знайти шляхи виходу з енергетичної кризи та позбавитися залежності від імпортованих енергоносіїв, -учені сказали своє "так".

Комплексний, академічний підхід до розв'язання проблеми дав змогу українським науковцям за короткий час і за "смішні" гроші - сьогодні вітчизняна наука справді потерпає від недостатнього фінансування - заздалегідь підготувати і запропонувати уряду, малому та середньому бізнесу низку конкретних, готових до реалізації проектів, здатних швидко надолужити час і підняти енергозберігаючі та екологічно чисті технології використання біомаси в енергетиці України на належний рівень.